Тудорів
| село Тудорів | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Копичинецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060250110056632 
|
| Облікова картка | Тудорів |
| Основні дані | |
| Засноване | 1442 |
| Населення | 543 |
| Територія | 2.916 км² |
| Густота населення | 186.21 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48266 |
| Телефонний код | +380 3557 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°6′52″ пн. ш. 25°47′21″ сх. д. / 49.11444° пн. ш. 25.78917° сх. д. |
| Водойми | струмок Безіменний, Серет |
| Найближча залізнична станція | Копичинці |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48260, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Копичинці, вул. 22 Січня, буд. 29 |
| Карта | |
  Тудорів | |
 Тудорів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ту́дорів (1946—2002[1] — Федорівка) — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Копичинецька міська громада. Розташоване на берегах Серету. Центр колишньої сільради.
Населення — 566 осіб (2007).
Селом тече струмок Безіменний.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, голіградської та черняхівської культур.
У 1956 Тернопільська археологічна експедиція музею провела невеликі розкопи 5 поселення початку залізної доби, відкритого розвідкою В. П. Савича в урочищі «Городище».
Поселення розташоване на високому мисі, оточеному з південного, західного та північного боку глибокими ярами. Обстеженням урочища «Городище» стверджено, що це місце заселювалось тричі.
До першого заселення належать сліди поселення трипільської культури, відмічені в західній частині мису. Зібрана в цьому місці кераміка належить до пізньотрипільського часу. На поверхні поля зустрічаються скупчення кусків глиняної хатньої вимазки — сліди розораних трипільських площадок.
До другого заселення належить велика кількість уламків кераміки голіградського типу і уламків каміння та скупчення кусків хатньої вимазки, які потрапили у вал, мабуть, разом із землею, вибраною з рову, що просліджувався з зовнішньої сторони валу. Під час побудови валу, очевидно, знищено рештки древніших жител культури голіградського типу, які знаходились у цьому місці.
Для з'ясування збереженості культурного шару під насипом валу і визначення первісної ширини та висоти валу, закладено розкоп IV 16 м довжиною й 2 м шириною, орієнтований зі сходу на захід; він перерізав вал упоперек. Розколом IV вдалося встановити, що первісна ширина валу — 13 м, його теперішня максимальна висота — 1,40 м, рахуючи від шару сіро-коричневого суглинку, що сильно знівельований оранкою, складався з таких нашарувань:
- шар чорної землі з великою кількістю культурних решток 0,40—0,81 м завтовшки,
- шар сильно перепаленого вапняку 0,10—0,40 м завтовшки (простежувався протягом 5,60 м зі східної сторони валу і був, очевидно, зв'язаний з піччю для випалювання вапна, що ще недавно знаходилась недалеко від цього місця),
- шар сірої мішаної землі з відносно невеликою кількістю культурних решток 0,40—0,60 м завтовшки (стародавній горизонт),
- сіро-коричневий суглинок без культурних решток.
На дослідженій площі ніяких слідів ям чи будівель простежити не вдалося. З обох боків валу відмічено сліди ровів, заповнених чорною землею, які виступали із західної і східної стін розкопу.
Кераміка, зібрана на поверхні та розкопами поселення біля Тудорова, являє собою уламки посуду, аналогічного знайденому на цілому ряду поселень Верхнього Подністров'я (наприклад, Голігради Тернопільської області, Городниця Івано-Франківської області[2], верхній шар поселення біля с. Магала Чернівецької області[3]), які належать до пам'яток голіградського типу (т. зв. фракійський гальштат) й датуються приблизно IX — першою половиною VII ст. до н. е. Уламками кераміки з поселення біля Тудорова представлені великі посудини типу «віллянова» з рівним дном, кулястим тілом, циліндричною шийкою і горизонтально відігнутим краєм вінець. Глина з великою домішкою шамоту. На верхній частині тіла інколи знаходяться невеликі випуклості, оточені канелюрами, або скісні жолобчаті канелюри. Зовнішня поверхня чорна, дбайливо залощена, внутрішня — червона.
Перша писемна згадка — 1442 року.
У 1672 році під час польсько-турецької війни в Тудорові зупинявся султан Мехмед IV[4].
1680 року на підставі Журавненського договору спільна польсько-турецька комісія визначила кордони, за якими Тудорів залишився в складі Корони Польської.[5]
У 1788 році відкрито дяківську школу.[6]
Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Рідна школа» та інші товариства. У 1940-х у Тудорові розташовувався Головний провід УПА, тут була сформована сотня сотника «Полтави».
4-5 березня 1945 року тут відбувся бій між частинами УПА та НКДБ. Селян називають Малайники.
До 19 липня 2020 р. належало до Гусятинського району[7].
З 30 липня 2018 р. у складі Копичинецької міської громади[8].
У 2021 році в селі відбувалися знімання документального фільму «Марія» (реж. Марія Яремчук) з циклу «Жива УПА», вихід на екрани якого очікується у жовтні 2021 року.[9]
Про село видана книга Івана Чайки «Тудорів — далекий і близький. Історико-краєзнавчий нарис // 2002.-Збараж, Обрій.-186с.»
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610258, розташована у приміщенні сільської ради.
- Результати
- зареєстровано 336 виборців, явка 65,77%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 23,64%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 16,36%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,64%.[10] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 28,90%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 20,18%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 14,22%[11].
- церква Перенесення Мощей святителя Миколая Чудотворця (1934, кам'яна, ПЦУ),
- церква святого Миколая (1993, мурована, УГКЦ).
- Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1976) та Борцям за волю України (2001; на могилі вояків УПА), насипано символічну могилу УСС (1990).
- Ботанічний заказник місцевого значення Федорівський.
Працюють ЗОШ I—II ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.
- Марак Богдан Іванович — лейтенант австро-угорських військ i поручник УГА.
- Пшоняк Іван Миколайович — журналіст, фотохудожник.
- учителював педагог, військовик, меценат Степан Бріль.
- душпастирював Бенеш Ярослав-Володимир Миколайович (1939—1944).
- ↑ На деяких картографічних ресурсах і досі так позначене.
- ↑ Розкопи 1938—1939 рр. М. Ю. Смішка
- ↑ Г. И. Смирнова. Поселение позднебронзового века
- ↑ Sadok Barącz: Pamiątki buczackie. Lwów: Drukarnia Gazety Narodowej 1882, s. 8.
- ↑ Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля» // Бучач: Нова доба. — 2014. — № 33 (8603) (15 серп.). — С. 4.
- ↑ Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів с.Тудорів - Історія школи. school-tudoriv.klasna.com. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ ВВРУ, 2019, № 7, стор. 66
- ↑ У Чорткові знову знімають кіно - стрічка про легендарну «Тополю». Чортків.City (укр.). Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- Гончарик І., Злочовська О., Щавінський, В. Тудорів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 125—126. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Гончарик І., Злочовська, О. Тудорів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 474–475. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Чайка, І. Тудорів — далекий і близький. Історико-краєзнавчий нарис // 2002.-Збараж, Обрій.-186с.
- Міністерство культури Української РСР. Львівський державний історичний музей. Археологічні роботи музею в 1952—1957 рр. — Львів, 1959.
- Tudorów, wś, pow. husiatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 608. (пол.)
- Tudorów, wś, pow. husiatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 666. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |