Тузлинська коса
Коса Тузла ( Середня коса[1]) — коса в Керченській протоці. Тузлинська коса повністю прилягала до Таманському півострову, проте в 1920-х роках в результаті сильного шторму відокремилася від неї промоїною завширшки 4 км.[1]. Довжина коси 8 км, ширина до 600 м, перевищення над рівнем води 1-1,5 м.
Назва Тузлинська коса походить від мису Тузла, який в у свою чергу, отримав свою назву в пам'ять про одного з хазарських каганів, або від тюркського «туз» — сіль чи «тюз» — плоский, рівний, гладкий.[1] Тузлинська коса згадується у періплах понтійских берегів як Акме (з грецької мови вістря , окраїна).[1]
Нині Тузлинська коса складається з довгого витягнутого острова і насипної дамби, яка поєднала малі острівці від Таманського півострова.[2] Відділена протокою західна частина коси адміністративно відноситься до Автономної Республіці Крим Україна, а східна частина, сполучена з материком - до Краснодарського краю Російської Федерації[2].
Тузлинська коса являє собою піщану косу, напівзанурену у мул.[1] Коса збільшується в результаті акумуляції берегових наносів.[1] У XVIII столітті на місці коси був ланцюжок островів. Пізніше вони утворили суцільну косу, котра вперше була нанесена на карту в 1830 році. Потім на косі утворилось кілька проток. У 1925 році місцевий рибалки прорили у косі невеликий канал, щоб скоротити шлях з одної сторони коси на іншу. У том ж році під час сильного шторму протоку сильно розмило і частина коси перетворилася у острів, відділений від іншої частини коси протокою, у 2003 році зі сторони материка була створена штучна дамба.[1][1][1][1][1]
28 листопада 1869 році належність коси до Кубанської області була підтверджена указом російського Сенату, і кордоном було наказано вважати середину протоки між Кримом і крайньою точкою Таманської коси. Після Жовтневого перевороту і Громадянської війни, Постановою ВЦВК від 13 серпня 1922 року, коса Тузла була включена до складу Кримської АРСР.[3] Указом Верховного Ради РСФСР у січні 1941 року було прийняте рішення «Про передачу острова Середня коса (Тузла) з Темрюкського району Краснодарского краю у склад Кримської АРСР». 19 лютого 1954 року Кримська область увійшла до складу Української РСР. Навіть за радянським законом – остів Тузла українська земля. Відповідно, Азовське море і Керченська протока - внутрішні води України і Російської Федерації.
У роки Великої Вітчизняної війни на зайняту німецьким гарнізоном косу був висаджений радянський морський десант. У жорстокому бою з 6 по 9 жовтня 1943 року коса була звільнена від німецьких військ.
Фактична передача коси і проведення адміністративної межі між РРФСР і УРСР були реалізовані лише на початку 1970-х років[1]. Причому, зроблено це було у формі узгодження графічного зображення на карті адміністративних меж на рівні заступників голови Кримського облвиконкому і Краснодарського крайвиконкому[1].
Згідно позиції Росії, і з указу Президії Верховного Ради СРСР року про передачу Кримської області у склад України випливає, що Україні передавалася в адміністративно-територіальне розпорядження тільки континентальна сухопутна частина Кримської області. Юрисдикція на прибережні води морів, виходячи з принципу, що акваторії прибережних морів належать державі в цілому, а не його окремим суб'єктам, залишалася за .СРСР[4]. Таким чином Російська Федерація поставила під сумнів приналежність острова Тузли до України.
29 вересня 2003 року росіяни почали насипати греблю від станції Тамань Темрюкського району Краснодарського краю в напрямку українського острову Тузла. Працюючи у три зміни, будівельники споруджували по 157 метрів греблі на день, щоб з'єднати Тузлу з російським берегом. Це поклало початок конфлікту між Україною і Росією по поводу приналежності острова, відновлення коси без згоди України і можливої зміни режиму судноплавства у Керченськім протоці. Після зустрічі президентів Путіна і Кучми будівництво дамби було припинене.
У 2005 рокові спеціальна комісія українського парламенту визнала, що острів Тузла у Керченській протоці може зникнути уже через рік, якщо не захистити його від хвиль. Течії у Керченськім протоці, котрі пришвидшились через побудову дамби, збудованої у 2003 рокові, розмивають не тільки Тузлу, але і Аршінцевську косу поблизу Керчі.[5] Було проведене укріплення берега острова блоками.[6]
У 2014 рокові була здійснена незаконна анексія Кримського півострови Російською Федерацією. По Тузлинській косі було вирішено збудувати Кримський міст — автомобільно--залізничний перехід між Краснодарським краєм і Кримом.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Сергей Горбачев (2000). Остров Тузла. Альманах "Остров Крым" № 1-2. Архів оригіналу за 20 лютого 2004. Процитовано 27 березня 2014. [Архівовано 2004-02-20 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Аркуш карти L-37-98 Тамань. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1988 р. Видання 1989 р. (рос.)
- ↑ Сергій Микол Злоключения Тузлы [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Російська газета
- ↑ Коса Тузла — предмет давнього спору між Кримом #і Кубанню, Інформаційний центр Україна.ru. Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 6 квітня 2019. [Архівовано 2010-04-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Остров Тузла в Керченском проливе может исчезнуть уже через год, если не защитить его от волн. Эхо Москвы. 28 апреля 2005. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 14 серпня 2010.
- ↑ Рустем Халилов (11 сентября 2012). Никому не нужная Тузла. Остров без будущего. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014. [Архівовано 2014-03-27 у Wayback Machine.]
- Травников А. І. «Коса Тузла: перерахована терен». Видавництво «Краснодарские Звістки». Краснодар. 1997.
- Травников А. І. «Коса Тузла #і #стратегічний інтереси Росії». Видавництво «Фенікс», Ростів на Дону, 2005.
- Топографическая карта L-37-098-A [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Масштаб у 1 см 500 ма
- Топографическая карта L-37-098-A-c [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] Масштаб у 1 см 250 ма