Туличів
| село Туличів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Ковельський район |
| Тер. громада | Турійська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA07060430480080693 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1535 |
| Населення | 368 |
| Площа | 2,242 км² |
| Густота населення | 164,14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44850 |
| Телефонний код | +380 3363 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°0′8″ пн. ш. 24°39′43″ сх. д. / 51.00222° пн. ш. 24.66194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
208 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44850, Волинська обл.,Турійський р-н, с.Туличів |
| Карта | |
  Туличів | |
 Туличів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ту́личів — село в Україні, у Турійській селищній громаді Ковельського району Волинської області. Населення становить 368 осіб.
Перші згадки про село Туличів датують кінцем XV ст., коли воно входило до Володимирського повіту . Одна його половина належала земельному поміснику Федору Туличівському , а друга - Володимирському поміснику Тирику. Але офіційна дата, на яку можна опиратися це 17 травня 1535 р. Цього дня, дослівно : "... в Туличеві князь Петро Михайлович Острожецький видав запис на продаж с.Туличева князю Василію Михайловичу Сангушку-Ковельському." "...за чотириста коп грошей, монети і лічби великого князівства Литовського ". Разом із селом було продано навколишні поля, землі, сіножаті ,річки, струмки , ставки, болота, млини, лісові ділянки, мисливські угіддя, а також селян зі своїми маєтками та податками. Продаж був підтверджений через рік грамотою короля Сигізмунда 1, у Вільно 20 травня 1536 р. Границі володінь не були чітко визначеними і тому між князем Василієм, новим власником, та його родичами , власниками сусідніх сіл, виникали часті суперечки. Він розширив кордони туличівських земель за річку Серебреницю і 13 квітня 1540 року князь Федір Андрійович Сангушко-Коширський, власник сусідніх земель, написав лист, в якому не допускав перетину князем Василієм річки Серебрениці зі сторони с. Бобли. Суперечки не припинялися і в кінці князь Василій Михайлович Сангушко-Ковельський змушений був добровільно обмінятися своїми маєтками , включаючи Ковель із замками та прибічними селами, із королевою Боною, жінкою Сигізмунда 1, отримавши від неї волость та маєтки біля Оршанська та Могилева. 4 та 10 березня 1543 король Сигізмунд 1, грамотою виданою в Кракові затвердив цей обмін. Таким чином с Туличів перейшло під владу королеви Бони і нарівні з іншими її маєтками знаходилось під керуванням королівських старост. В квітні 1556 р. королева Бона покинула Польщу і будучи італійською принцесою з роду Сфорца, повернулася до себе на батьківщину в Італію в м.Барі , де померла 20 жовтня 1557 р. Після її смерті всі володіння перейшли під королівську власність Сигізмунда ІІ. Ще при житті королеви Бони с. Туличів було подаровано Радомському наміснику Гавриїлу Тарло, але через деякий час відібране через борг перед королем СигізмундомІІ- Августом у 12000 злотих. Пізніше село було передане пану Миколі Лисаковському. На початку 1654р. в Литву прибув князь Андрій Михайлович Курбський, який втік від гніву царя Іоана Васильовича Грозного. 4 липня 1654 р Курбський отримує грамоту від польського короля на володіння ковельськими землями, але в перелік маєтків не входило с. Туличів і він силою забрав село в Лисаковського. Коли дворяни Борзобогаті-Красенські виплатили королю борг 12000 злотих, Курбський не хотів передавати їм маєток навіть після наказу короля від 5-12 липня 1572р. Князь Курбський помер в травні 1583 р. і всі його землі перейшли до його дружини Олександри Петрівни Семашкової та його дітей кн. Марини та кн. Димитрія. Офіційно всі володіння разом з с. Туличів перейшли у їхню власність 23 травня 1583 р. Борзобогаті-Красенські заявили про свої права і 15 січня 1590 року відбувся декрет короля Сигізмунда ІІІ про повернення у власність с. Туличів Борзобогатим Івану і Семену.
В селі існувала церква Покрови Пресвятої Богородиці. Коли і ким побудована невідомо, із-за дуже древнього стану була розібрана у 1810 р. Є припущення, що церква була збудована ще православним князем Василієм Михайловичем Сангушком-Ковельським. З давніх часів православні князі Сангушки завжди відкликались на релігійні потреби своїх селян і будували православні храми у своїх маєтках. Землі, ділянки та сади, які належали церкві перейшли у вододіння поміщиків Добровольських, а парафія Туличева була приписана до с.Вербичне.[1]
У 1862 р. с.Туличів відвідав видатний польський етнограф, фольклорист і композитор Оскар Генрик Кольберг. Він гостював у родині панів Добровольських.[2]
Під час Другої світової війни частину мешканців Туличева — українців було вбито німцями за участі поляків.
17 (за ін. даними 24) липня 1943 р. в село прибула каральна експедиція на 100 автомобілях, серед учасників якої були поляки. Розстріляно 47 осіб (чоловіки з дітьми), жінок відправлено в табір у м. Ковелі.
У селі народився та провів дитячі роки Заслужений діяч мистецтва Казахстану, який працював в м. Цілиноград /Астана/, Михайло Антонюк (1935—1993 рр.) — http://www.volart.com.ua/art/antonjuk/ [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.].
Після ліквідації Турійського району 19 липня 2020 року село увійшло до Ковельського району[3].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 384 особи, з яких 174 чоловіки та 210 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 368 осіб.[5]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,64 % |
| російська | 1,36 % |
- ↑ Теодорович, Микола Іванович (1903). Волинь в описі міст, містечок та сіл (Церковно-словянмька.) . Почаїв: Почаєво-Успенська типографія. с. ст. 406, 407, 408, 409. ISBN -.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка); Перевірте значення|isbn=: довжина (довідка) - ↑ Скруква, Агата (2002). "Волинь' Оскара Кольберга. Познань. с. Додаток до тому 36. ISBN 83-910110-6-2.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- Ту́личів // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.712
- Ольховський І. Кривава Волинь. — Київ, 2011. — Кн. 2. — С. 319.
- Погода в селі Туличів
- Волинь в описі міст містечок та сіл. Почаїв 1903р. Теодорович Микола Іванович.
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |