Туманов Семен Ісайович
| Туманов Семен Ісайович | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Семен Ісаєвич Цейтлін |
| Дата народження | 22 липня 1921[1]  |
| Місце народження | Сімферополь, Кримська АРСР |
| Дата смерті | 22 червня 1973[1] (51 рік) |
| Місце смерті | Москва, СРСР |
| Громадянство |  СРСР |
| Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1951) і Вищі курси сценаристів і режисерівd (1959) |
| Професія | кінорежисер, сценарист, театральний режисер |
| Кар'єра | 1947—1973 |
| Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd |
| Нагороди |    |
| IMDb | ID 0876493 |
Семе́н Іса́йович Тума́нов (справжнє прізвище Цейтлін; нар. 22 липня 1921, Сімферополь, Кримська АРСР — пом. 22 червня 1973, Москва[2]) — радянський режисер театру і кіно, сценарист.
Народився в Сімферополі, відразу після народження опинився в Тегерані, де його батько отримав роботу в посольстві РСФРР в Ірані[2]. Навчався в московській середній школі № 187, тоді вже почав займатися театром[3]. З 1940 року служив у Червоній армії. У роки Німецько-радянської війни був кулеметником 2-го гвардійського мотоциклетного полку, воював на Північно-Західному, Калінінському, Західному, 3-му Білоруському фронтах, військове звання — єфрейтор. Вже в ті роки виявляв схильність до художньої самодіяльності[4].
Після демобілізації вступив на режисерський факультет Державного інституту театрального мистецтва (майстерня Ю. А. Завадського). Студентом, в середині 1940-х років, створив театральну студію «Романтики»[ком. 1]. Після закінчення інституту в 1951 році, маючи непереборні труднощі з дипломом через «п'яту графу», взяв прізвище матері.
У 1959 році пройшов Вищі режисерські курси при кіностудії «Мосфільм»[6] (майстерня М. Ромма). Пізніше, в 1969—1972 роках, викладав курс «Робота з актором» слухачам Вищих курсів сценаристів та режисерів.
Працював режисером у Ленінградському театрі імені Ленінського комсомолу та Московському драматичному театрі імені К. С. Станіславського, а також був художнім керівником молодіжного Театру-студії при Палаці культури ЗІЛа[2][ком. 2].
У співавторстві з Г. А. Капраловим написав п'єсу «Третя стража», поставлену в 1970 році в БДТ Г. А. Товстоноговим. Автор мемуарів про війну, частина з них — «Листи про кохання і про війну» потрапила до збірки «Мистецтво в бойовому строю» (1985)[7], решта — досі не видана[8].
Похований на Хімкинському цвинтарі[9].
- батько — Ісай Семенович Цейтлін (1896—?)[2];
- мати — Євдокія Тимофіївна Туманова (?—1945)[2];
- дружина (з 1946 року) — Діна (Владилена) Михайлівна Мусатова (нар. 1925), актриса, кінорежисерка-документаліст[2].
- Театральна студія «Романтики»
- «Аленька квіточка» (Аленький цветочек) за однойменною казкою С. Аксакова
- «Безплідні зусилля кохання» (Бесплодные усилия любви) за п'єсою В. Шекспіра
- «За годину до світанку» (За час до рассвета) О. Галича
- «Урок донькам» (Урок дочкам) І. Крилова
- Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу (1951)
- 1951 — «Аленька квіточка» (Аленький цветочек) за однойменною казкою С. Аксакова
- Московський драматичний театр імені До. З. Станіславського (1952—1963)
- 1952 — «Дівчини-красуні» (Девицы-красавицы) О. Симукова (разом з М. Яншиним)[10]
- 1953 — «Крихітка Дорріт» (Крошка Доррит) А. Бурштейна (за Ч. Дікенсом)
- 1954 — «Дні Турбіних» (Дни Турбиных) М. Булгакова (разом з М. Яншиним)
- 1954 — «Кохання Ані Березко» В. Пістоленка
- 1956 — «Перед весіллям» (Перед свадьбой) В. Пістоленка
- 1963 — «Тригрошова опера» Б. Брехта у перекладі Е. Еткінда[ком. 3]
- Московський драматичний театр ім. н. Єрмолової (1955)
- 1955 — «На добрий час» В. Розова
- Молодіжна театральна студія при ДК ЗІЛ (1955—1960)
- 1955 — «Роки мандрівок» (Годы странствий) О. Арбузова
- 1957 — «Безплідні зусилля любові» (Бесплодные усилия любви) за п'єсою В. Шекспіра
- 1957 — «Похідний марш» («За годину до світанку») [Походный марш (За час до рассвета)] О. Галича
- 1958 — «Таке кохання» П. Когоута
- 1960 — «Два кольори» (Два цвета) А. Зака та І. Кузнєцова
- Режисер
- 1960 — Олексина любов (Алёшкина любовь) (разом з Г. Щукиним)
- 1962 — Павлуха (разом з Г. Щукиним)
- 1964 — До мене, Мухтар!
- 1966 — Заблукавший (Заблудший) (первісна назва — Гнёзда)
- 1967 — Микола Бауман
- 1968 — Любов Серафима Фролова
- 1973 — Життя на грішній землі
- Сценарист
- 1966 — Три Андрії (Три Андрея)
- 1967 — Микола Бауман (Николай Бауман)
- 1973 — Останній подвиг Камо (Последний подвиг Камо) (разом з Г. Капраловим)
- 1975 — Приймаю на себе (Принимаю на себя) (разом з Г. Капраловим)
- медаль «За бойові заслуги» (10 липня 1943)[12]
- медаль «За оборону Москви» (1945)[2]
- медаль «За відвагу» (5 березня 1945)[13]
- медаль «За відвагу» (22 травня 1945)[4]
- медаль «За взяття Кенігсберга» (11 грудня 1946)[2]
- медаль «За перемогу над Японією» (9 червня 1946)[2]
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (5 червня 1946)[2]
- ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (26 січня 1966)[2]
- медаль «За трудову відзнаку» (23 серпня 1971)[2]
- ↑ Театральна студія «Романтики» із середнім віком учасників 20—25 років, була створена за підтримки райкому комсомолу Свердловського району Москви з репетиційним залом на вулиці Кірова (тепер М'ясницька), який згодом мав намір стати театром. Він був закритий у зв'язку з нападом хвороби С. І. Туманова.[5]
- ↑ Про роботу Театру-студії при Палаці культури ЗІЛ у 1959 році студенти ВГИКу Марікою Бейку та Владиленою Мусатовою зняли документальний фільм «Познайомтеся з нашим театром» («Познакомьтесь с нашим театром»)[2].
- ↑ З рецензії театрального критика О. А. Анікста[he] на «Тригрошову оперу», опублікованої в 1963 році: «…Этой постановкой театр имени К. Станиславского порадовал так, как не радовал давно. Режиссёр С. Туманов создал спектакль, полный жизни, неподдельного юмора и тонкой иронии. Этой работой он входит в первый ряд столичных режиссёров»[11].
- ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Семён Туманов-Цейтлин / режиссёр, режиссёр-постановщик, сценарист, художественный руководитель. Музей ЦСДФ (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- ↑ Сотник Ю. В. История одного спектакля // Пионер : журнал. — 1940. — № 4—5 (26 січня). Архівовано з джерела 29 липня 2021.
- ↑ а б Цейтлин Семён Исаевич / Медаль «За отвагу». Память народа (рос.). ЦАМО РФ. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- ↑ Ярошевич Нина (9 травня 2019). Фронтовик, режиссёр театра и кино Семён Туманов-Цейтлин. Музей ЦСДФ (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
- ↑ Кино. Энциклопедический словарь Юткевича, 1987, с. 429.
- ↑ Искусство в боевом строю, 1985, с. 233—241.
- ↑ Туманов-Цейтлин Семён (21 липня 2021). Это было весной…. Музей ЦСДФ (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
- ↑ Двамал (5 червня 2012). Встреча Общества некрополистов 2 июня 2012 года…. Некоммерческое партнёрство «Общество некрополистов» (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
- ↑ Игнатьева Нина. Спектакль о рабочей молодежи // Смена : журнал. — 1952. — № 614 (12). Архівовано з джерела 22 липня 2021.
- ↑ Макарова Ольга (22 липня 2021). Памятная дата: 100-летие режиссёра Семёна Туманова. electrotheatre.com (рос.). Электротеатр Станиславский. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
- ↑ Цейтлин Семён Исаевич / Медаль «За боевые заслуги». Память народа (рос.). ЦАМО РФ. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- ↑ Цейтлин Семён Исаевич / Медаль «За отвагу». Память народа (рос.). ЦАМО РФ. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- Ковалёва М., Туманов С. Письма о любви и войне // Искусство в боевом строю (1941—1945) // Воспоминания, дневники, очерки / Ред.-сост. И. Н. Сахарова. — М. : Искусство, 1985. — 399 с. — 25000 прим.
- Кино. Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — 640 с. — 100000 прим.
- Никифоров Алим. Хроника неподнятого занавеса. — М. : Аквинт, 1999. — 360 с. — 250 прим. — ISBN 5-900980-02-04.
- Туманов Семён Исаевич. Киноискусство. История кино (рос.). Процитовано 21 квітня 2024.
- Туманов Семён Исаевич. Биографический банк данных «Личности» (рос.). Процитовано 21 квітня 2024.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | BNF: 17757434g · GND: 1023549840 · GKG: /g/122n61xg · ISNI: 0000000419946808 · LCCN: no2018040957 · VIAF: 305315580 |
Категорії:
- Народились 22 липня
- Народились 1921
- Померли 22 червня
- Померли 1973
- Померли в Москві
- Випускники Російського інституту театрального мистецтва
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Викладачі Вищих курсів сценаристів і режисерів
- Персоналії:Мосфільм
- Випускники Вищих курсів сценаристів і режисерів
- Уродженці Сімферополя
- Нагороджені медаллю «За взяття Кенігсберга»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Японією»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За трудову відзнаку»
- Театральні режисери XX століття
- Театральні режисери СРСР
- Сценаристи XX століття
- Радянські сценаристи
- Кінорежисери XX століття
- Радянські кінорежисери