Тундра гір Елсворта
 Ландшафт гір Елсворта
| |
| Екозона | Антарктика |
|---|---|
| Біом | Тундра |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| Площа, км² | 2964 |
| Охороняється | 0 км² (0 %)[1] |
 Мапа Антарктики
| |
Тундра гір Елсворта — антарктичний екорегіон тундри, розташований в Західній Антарктиді[2].
Екорегіон тундри гір Елсворта охоплює вільні від постійного льоду ділянки, розташовані в горах Елсворта — найвищих горах Антарктиди, які простягаються з півночі на південь уздовж південно-західної частини шельфового льодовика Фільхнера, який займає південну частину моря Ведделла. Гори Елсворта складаються з двох гірських хребтів — Сентінел на півночі та Герітедж на півдні, розділених льодовиком Міннесота. В хребті Сентінел розташована гора Вінсон — найвища вершина Антарктиди заввишки 4892 м. Гори Елсворта були відкриті лише у 1935 році під час трансантарктичного перельоту, який здійснював Лінкольн Елсворт.
Більшість вільних від льоду ділянок екорегіону являють собою нунатаки — поодинокі скелясті гірські вершини, що підіймаються над поверхнею льодовика. Середня висота екорегіону становить 1800 м над рівнем моря. Це найвисокогірніший екорегіон Антарктиди.
На східну частину Землі Елсворта, у якій розташовані гори Елсворта, претендує Чилі як на частину Чилійської Антарктичної Території, однак згідно Договору про Антарктику усі територіальні претензії в Антарктиці заморожені до 2048 року.
В межах екорегіону переважає дуже холодний клімат льодовикової шапки (EF за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна температура в горах Елсвотра становить -30°C, влітку вона не підіймається вище -5 °C, а взимку може опускатися до -50 °C. Територія екорегіону лежить на південь від Південного полярного кола. Влітку тут триває полярний день, а взимку — полярна ніч.
Внаслідок відносної недоступності та негостинності екорегіону його біорізноманіття є недостатньо дослідженим. Більшість зареєстрованих видів в екорегіоні є лишайниками, а мохів або безхребетних тварин в екорегіоні зареєстровано дуже мало. Свідчення про гніздування птахів в екорегіоні відсутні. Навіть видове різноманіття мікробів в екорегіоні є низьким, порівняно з іншими частинами Антарктиди. У ході дослідження 2012 року в горах Елсворта був відкритий новий вид лишайників — Opegrapha edsonii, який живе у багаторічній мерзлоті.
Територія екорегіону перебуває під захистом Протоколу про охорону навколишнього середовища згідно Договору про Антарктику. Особливі антарктичні природоохоронні території[en] в екорегіоні відсутні. Єдиною науковою станцією в екорегіоні є чилійська станція Теньєнте Артуро Пароді Алістер[en], персонал якої нараховує 25 людей. Також в горах Елсворта розташований табір на льодовику Юніон[en], який щороку відвідують до 700 екстремальних туристів.
- ↑ Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 червня 2024.