Туре Йонссон Арне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туре Йонссон Арне
Ture Johnsson Arne
Народився7 травня 1879(1879-05-07)
Drothems parishd, Швеція[1]
Помер2 серпня 1965(1965-08-02) (86 років)
Оскар[d], Швеція[1]
ПохованняПівнічний цвинтар (Стокгольм)[2]
Місце проживанняСтокгольм
Країна Швеція
Діяльністьархеолог
ГалузьАрхеологія
ЗакладШведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Науковий ступіньдоктор наук
ЧленствоШведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Відомий завдяки:розробив теорію норманської колонізації
CMNS: Туре Йонссон Арне у Вікісховищі

Туре Йонссон Арне (швед. Ture Johnsson Arne; 7 травня 1879 — 2 серпня 1965) — шведський археолог. Науковець Шведського Історичного музею, досліджував культурні контакти вікінгів з країнами Сходу[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

З 1909 був антикваром Шведської академії історії літератури і старожитностей.

У 1914 в Упсалі здобув докторський ступінь з археології за роботу з вивчення контактів скандинавських країн з Руссю за доби вікінгів.

Зв'язки з Україною

[ред. | ред. код]

Важливим вкладом Туре Арне в європейську археологію вважають колекцію світлин археологічних пам'яток, зроблену ним під час подорожі до Південної України влітку 1913. Про свій намір відвідати Херсон та опрацювати середньовічні колекції Музею старожитностей Арне заздалегідь сповістив археолога Віктора Гошкевича. Він також висловив бажання після завершення робіт з колекціями разом з Гошкевичем здійснити археологічну розвідку («пошукати слідів варягів на берегах Дніпра, що служив ще за Рюрика звичним шляхом варягів до Греції»). Музей старожитностей Туре Арне з дружиною Ідою, також археологом, відвідали наприкінці липня 1913. Вони працювали в музеї п'ять днів у доісторичному, середньовічному та кримськотатарському відділах[4].

У 1926 брав участь в археологічній конференції в Керчі.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Генеральний директор Національного музею історії України, археолог Федір Андрощук присвятив Туре Арне та його роботі в Україні другу частину своєї книги «Музей і національний проєкт», що побачила світ у 2024 році.[5]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Монографія «Швеція та Схід». 1914.
  • «Велика Світйод». Нариси з історії російсько-шведських культурних зв'язків із найдавніших часів до XIX ст. 1917.
  • «Сучасна Росія». 1929.
  • Antikvarisk-topografiska arkivet, T. J. Arne arkiv, bilder Russland.
  • La Suеde et l'Orient. Uppsala. 1914.
  • Ett svenskt grawfalt i guvernementet Jaroslavl, Russland // Fornvannen. Stockholm, 1918. P. 31–47.
  • Det vikingatids Gnezdovo Smolensk foregangare // Arkeologisk forskningar och fynd. Stockholm, 1952. P. 335—344, 461.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Ture A Johnsson Arne
  2. ↑ Arne, TURE ALGOT
  3. ↑ Арне Туре (1879-1968). К 100-летию XV Археологического съезда в Новгороде. Новгородская областная универсальная научная библиотека. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 24 березня 2013.
  4. ↑ http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Mdapv_2015_19_41.pdf
  5. ↑ Від Десятинної церкви до Національного музею історії України: про що розповідає нова книжка Федора Андрощука

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туре_Йонссон_Арне&oldid=42839249