Туркало Наталія Миколаївна
![]() | ||
Особисті дані | ||
---|---|---|
Повне ім'я | Наталія Миколаївна Туркало (Майдабура) | |
Дата народження | 25 червня 1982 (42 роки) | |
Тернівка, Україна | ||
Зріст | 169 см | |
Вага | 61 кг | |
Прізвисько | Мая[1] | |
Позиція | Розігруюча | |
Інформація про клуб | ||
Поточний клуб | ![]() | |
Професіональні клуби* | ||
Роки | Клуб | Ігри (голи) |
1999-2010 2010-2013 2013-2017 2017- |
![]() ![]() ![]() ![]() |
? ? 64 (183) ? |
Національна збірна | ||
Роки | Збірна | Ігри (голи) |
2006-2012 | ![]() |
15 (17)[2] |
Звання, нагороди | ||
Нагороди |
![]() | |
* Ігри та голи за професіональні клуби |
Наталія Миколаївна Туркало, до шлюбу Майдабура (нар. 25 червня 1982, м. Тернівка, Дніпропетровська область) — українська гандболістка, яка грала за львівську «Галичанку». У 2010 та 2012 роках викликалась до збірної України. Виступає на позиції розігруючої. Тричі визнавалася найкращим гравцем української гандбольної Суперліги 2011/12[3], 2012/13 і 2015/16[4]. Майстер спорту, гандболом займається з 1990 року.
Наталія народилася 25 червня 1982 року у містечку Тернівка, Дніпропетровської області. Батько займався футболом і під час служби мав кличку Гаррінча. Мама в студентські роки була однією з найкращих легкоатлеток свого навчального закладу.
На початку навчального року, коли Наталя пішла у третій клас, на урок завітав тренер з місцевої ДЮСШ «Темп». Він запросив дівчат 1982 року народження у гандбольну секцію. Дівчинка завжди активно брала участь у шкільних кросах, грала у футбол з хлопцями, полюбляла піонербол, але не мала уявлення про гандбол і вирішила спробувати свої сили у новому виді спорту. Першим тренером Наталії став Валерій Білоконь. Вже через кілька днів занять новачка поставили на змагання, а правила гри розповіли під час матчу. Саме від Валерія Білоконя отримала прізвисько Май (скорочено від свого дошлюбного прізвища Майдабура), яке згодом це перетворилося на Мая[5].
1999 року випустилася з секції «Гандбол» Броварського училища фізичної культури[6]. 2006 року також закінчила Львівський державний інститут фізичної культури. Магістр фізичної реабілітації, викладачка.
У 10 класі потрапила до Броварського вищого училища фізичної культури, після якого поза конкурсом вступила до Харківського державного інституту фізичної культури. На студентській Спартакіаді Наталю запримітив тодішній президент львівської «Галичанки» Григорій Савчук і запропонував перебратися до Львова. Спочатку Наталія поїхала в Харків, але під час тренувального збору з місцевою командою зрозуміла, що зробила помилку, й таки опинилася у віці 17 років опинилася у «Галичанці».
На початку 2009 року команда розвалювалася і Туркало отримала запрошення із Білорусі. Перед самим від'їздом їй зателефонував колишній президент «Галичанки» Ростислав Кисіль і запропонував залишитися на що вона погодилася[7].
Літом 2010 року, після 11 років виступів у «Галичанці», розігруюча таки змінила команду і перейшла в ужгородські «Карпати»[8]. Провела в «Карпатах» три роки у ролі капітанки, а у сезоні 2012/13 стала найкращою бомбардиркою клубу. Потім пішла в декретну відпустку.
Через 6 місяців після народження донечки Анни повернулася в «Галичанку», хоча також мала пропозицію і від «Карпат». У сезонах 2013/14 і 2014/15[9] з «Галичанкою» виходила до півфіналу Кубка виклику. У 2016 році здобуває з «Галичанкою» Кубок та Суперкубок України. За ці три сезони тричі поспіль ставала чемпіонкою України.
У міжсезоння 2017-го року вирішує завершити ігрову кар'єру[10].
Пізніше відновила кар'єру і продовжила виступи у польській команді «Ярослав», що виступає у першій лізі[11].
У листопаді 2006 року у складі збірної України стала бронзовою призеркою міжнародного турніру Кубок Сілезії у місті Катовиці, а у складі збірної України з пляжного гандболу посіла 4 місце на чемпіонаті Європи.
У липні 2008 року у складі збірної України брала участь у чемпіонаті світу з пляжного гандболу.
У складі національної збірної команди України посідала 12 місце на Євро-2010 і 14 місце на чемпіонаті Європи-2012.
- «Карпати»
- «Галичанка»
Суперкубок України
Володарка (1): 2016[12]
Найкраща гандболістка чемпіонату України (3): 2011/12, 2012/13, 2015/16
- Найкращий гравець Фіналу чотирьох Кубка України: 2016[13]
- Найкращий гравець 2 туру сезону 2016/17 Балтійської ліги у складі «Галичанки»[14]
Чоловік Віктор Туркало. З ним познайомилася у церкві студенткою другого курсу львівського інфізу. У них є донька Анна.
- ↑ Наталія ТУРКАЛО: "У "Галичанці" пережила шість тренерів". Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 4 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Матчі і голи за національну збірну вирахувані лише з офіційних ігор (ВЧЄ, ВЧС, ЧЄ, ЧС і ОІ)
- ↑ Найкраща гандболістка чемпіонату України-2011/2012
- ↑ Галичина спортивна. Найдосвідченіша гандболістка "Галичанки" Наталія Туркало святкує День народження [Архівовано 2016-07-02 у Wayback Machine.] (Процитовано 25.06.16)
- ↑ Найдосвідченіша гандболістка "Галичанки" Наталія Туркало святкує День народження. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 25 червня 2016. [Архівовано 2016-07-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Наталія ТУРКАЛО: «У „Галичанці“ пережила шість тренерів». Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 7 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Кризис сравнивает силы (рос.)
Наталія ТУРКАЛО: «Я тепер мама для всієї команди» [Архівовано 2018-03-12 у Wayback Machine.]
БОРЩЕНКО: «Тренеру по должности не положено плакать» (рос.)
Дома — как в гостях (рос.) - ↑ Воспитание СПАРТАнское, деньги — еще скромнее (рос.)
- ↑ Гандболістка «Галичанки» Наталія Туркало після першої гри з «Муратпашою Беледійє» дала післяматчеве інтерв'ю. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018. [Архівовано 2018-03-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Галичина спортивна. Гандбольна «Галичанка» по-новому: у таборі чемпіонок суттєві зміни [Архівовано 2017-08-11 у Wayback Machine.] (Процитовано 12.07.2017)
- ↑ Наталья Туркало не устояла перед «Ярославом» (рос.)
- ↑ Галичанка виграла Суперкубок України з гандболу
- ↑ «Галичанка» виграла Кубок України
- ↑ Гандболістки “Галичанки” порадували новими відзнаками у Балтійській лізі. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 12 квітня 2021.
- Гаджега В. М. Закарпатський гандбол: від витоків до олімпу. — Ужгород : ФОП М. Зейкан, 2019. — С. 588-590. — 200 прим. — ISBN 978-617-7740-03-01. (рос.)