Перейти до вмісту

Тілопо макатейський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тілопо макатейський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Тілопо (Ptilinopus)
Вид: Тілопо макатейський
Ptilinopus chalcurus
(Gray, 1859)[2]
Посилання
Вікісховище: Ptilinopus chalcurus
Віківиди: Ptilinopus chalcurus
EOL: 1049898
ITIS: 562571
МСОП: 22691485
NCBI: 1390566

Тілопо макатейський[3] (Ptilinopus chalcurus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Французької Полінезії.

Довжина птаха становить 20-23 см, довжина хвоста 8,3-9,8 см, довжина крила 12,8-14 см, довжина дзьоба 11-13 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно зелене, на лобі і тімені пурпурово-рожева пляма. Горло і груди бліді, зеленувато-сірі, пір'я на грудях має роздвоєні кінчики. Живіт і гузка жовтуваті, кінчики крил жовті. Очі червоні, дзьоб жовтувато-зелений, лапи червоні.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Макатейські тілопо є ендеміками острова Макатеа[en] в архіпелазі Туамоту. Вони живуть в тропічних лісах і садах.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція матакейських тілопо становить від 440 до 2220 птахів. Раніше їм загрожувало знищення природного середовища через активне видобування фосфатів, однак зараз популяція стабілізувалася.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Ptilinopus chalcurus. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  2. George Robert Gray: Catalogue of the birds of the tropical islands of the Pacific Ocean, in the collection of the British Museum. Printed by order of the Trustees, London (biodiversitylibrary.org).
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.

Посилання

[ред. | ред. код]