Тілопо чорнокрилий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тілопо чорнокрилий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Тілопо (Ptilinopus)
Вид: Тілопо чорнокрилий
Ptilinopus cinctus
Temminck, 1810
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Megaloprepia cincte
Посилання
Вікісховище: Ptilinopus cinctus
Віківиди: Ptilinopus cinctus
ITIS: 177309
МСОП: 22691302
NCBI: 1390567

Тілопо чорнокрилий[2] (Ptilinopus cinctus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає на Балі, Тиморі та на інших Малих Зондських островах.

Довжина птаха становить 38-44 см, вага 450-570 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия і верхня частина грудей білі, у деяких підвидів груди можуть мати сіруватий або жовтуватий відтінок. Спина і крила чорні. Надхвістя сіре, хвіст чорний, на кінці хвоста широка сіра смуга. Гузка темно-оливково-зелена. Груди відділені від оливково-жовтого живота широкою чорною смугою.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють шість підвидів:[3]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Чорнокрилі тілопо живуть у рівнинних і гірських вологих тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Віддають перевагу гірським схилам і первинним тропічним лісам.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Чорнокрилі тілопо живуть поодинці або невеликими зграйками, не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно плодами і ягодами, яких шукають на деревах. Рідко спускаються на землю. Гніздо являє собою відкриту платформу, зроблену з гілок. В кладці 1 яйце.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Ptilinopus cinctus. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0
  • Higgins, P.J.; & Davies, S.J.J.F. (Eds.). (1996). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 3. Snipe to Pigeons. Oxford University Press: Melbourne. ISBN 0-19-553070-5