Тіогуанін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тіогуанін
Систематизована назва за IUPAC
2-amino-1H-purine-6(7H)-thione
Класифікація
ATC-код L01BB03
PubChem 2723601
CAS 154-42-7
DrugBank
Хімічна структура
Формула C5H5N5S 
Мол. маса 167,193 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 30%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 80 хв.
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЛАНВІС,
«Екселла ГмбХ»,Німеччина
UA/9128/01/01
03.07.2014-03/07/2019

Тіогуанін (англ. Tioguanine, лат. Tioguaninum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ[1][2], та застосовується перорально.[3][4] Тіогуанін розроблений між 1949 і 1951 роком.[5][6], і вперше схвалений FDA у 1966 році.[7]

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Тіогуанін — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні синтезу пуринових нуклеотидів ДНК шляхом конкурентного метаболізму після його поглинання клітинами та його перетворення до тіогуанілової кислоти, внаслідок чого гальмується синтез пуринових нуклеотидів у S-фазі мітозу. Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то тіогуанін більш активний до клітин злоякісних пухлин, а також до клітин крові.[3][4] Тіогуанін близький за механізмом дії до меркапторурину, та є одним із метаболітів азатіоприну.[1] Тіогуанін застосовується для лікування злоякісних пухлин крові, зокрема гострого лейкозу (як мієлобластного, так і лімфобластного), а також хронічного гранулоцитарного лейкозу.[3][4] Тіогуанін дуже активний до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності ймовірно може призвести до народження дитини із хромосомними аномаліями або іншими вадами розвитку.[1] Окрім цього, тіогуанін має виражену цитотоксичну, мієлосупресивну та імуносупресивну дію, що сприяє виникненню частих побічних ефектів при застосуванні препарату.[3]

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

Тіогуанін погано всмоктується після перорального застосування, абсорбція препарату становить близько 30 %. Максимальна концентрація тіогуаніну досягається в середньому приблизно за 2—4 години після прийому препарату. Тіогуанін добре проходить через гематоенцефалічний бар'єр, проникає через плацентарний бар'єр, даних за виділення препарату в грудне молоко немає. Метаболізується препарат у печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення тіогуаніну з плазми крові становить 80 хвилин, повністю метаболіти препарату виводяться із організму за 12—22 години. Період напіввиведення препарату може змінюватися у хворих із порушеннями функції печінки або нирок.[3][4]

Показання до застосування

[ред. | ред. код]

Тіогуанін застосовують для лікування гострого лімфобластного лейкозу, гострого мієлолейкозу, хронічного гранулоцитарного лейкозу.[3][4]

Побічна дія

[ред. | ред. код]

При застосуванні тіогуаніну побічні ефекти спостерігаються часто, переважна більшість із них спричинені порушенням метаболізму пуринових основ нуклеїнових кислот. Серед побічних ефектів препарату найчастішими є[3][4]:

Протипокази

[ред. | ред. код]

Тіогуанін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату та при лікуванні незлоякісних захворювань крові. З обережністю застосовується меркаптопурин при вагітності та годуванні грудьми, пригніченні функції кісткового мозку.[3][4]

Форми випуску

[ред. | ред. код]

Тіогуанін випускається у вигляді таблеток по 0,04 г.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Ліки і вагітність. Тіогуанін
  2. 6-Тиогуанин для химиотерапии рака (рос.)
  3. а б в г д е ж и к Ланвіс™
  4. а б в г д е ж https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1055 (рос.)
  5. Sigel, Astrid; Sigel, Helmut (1996). Metal Ions in Biological Systems: Volume 32: Interactions of Metal Ions with Nucleotides: Nucleic Acids, and Their Constituents (англ.). CRC Press. с. 302. ISBN 9780824795498.
  6. Landau, Ralph; Achilladelis, Basil; Scriabine, Alexander (1999). Pharmaceutical Innovation: Revolutionizing Human Health (англ.). Chemical Heritage Foundation. с. 342. ISBN 9780941901215.
  7. Thioguanine (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]