Тіогуанін
 | Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. (лютий 2024) |
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | |
|---|---|
Тіогуанін
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 2-amino-1H-purine-6(7H)-thione | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | 154-42-7 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C5H5N5S |
| Мол. маса | 167,193 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 30% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 80 хв. |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ЛАНВІС, «Екселла ГмбХ»,Німеччина UA/9128/01/01 03.07.2014-03/07/2019 |
Тіогуанін (англ. Tioguanine, лат. Tioguaninum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ[1][2], та застосовується перорально.[3][4] Тіогуанін розроблений між 1949 і 1951 роком.[5][6], і вперше схвалений FDA у 1966 році.[7]
Тіогуанін — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні синтезу пуринових нуклеотидів ДНК шляхом конкурентного метаболізму після його поглинання клітинами та його перетворення до тіогуанілової кислоти, внаслідок чого гальмується синтез пуринових нуклеотидів у S-фазі мітозу. Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то тіогуанін більш активний до клітин злоякісних пухлин, а також до клітин крові.[3][4] Тіогуанін близький за механізмом дії до меркапторурину, та є одним із метаболітів азатіоприну.[1] Тіогуанін застосовується для лікування злоякісних пухлин крові, зокрема гострого лейкозу (як мієлобластного, так і лімфобластного), а також хронічного гранулоцитарного лейкозу.[3][4] Тіогуанін дуже активний до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності ймовірно може призвести до народження дитини із хромосомними аномаліями або іншими вадами розвитку.[1] Окрім цього, тіогуанін має виражену цитотоксичну, мієлосупресивну та імуносупресивну дію, що сприяє виникненню частих побічних ефектів при застосуванні препарату.[3]
Тіогуанін погано всмоктується після перорального застосування, абсорбція препарату становить близько 30 %. Максимальна концентрація тіогуаніну досягається в середньому приблизно за 2—4 години після прийому препарату. Тіогуанін добре проходить через гематоенцефалічний бар'єр, проникає через плацентарний бар'єр, даних за виділення препарату в грудне молоко немає. Метаболізується препарат у печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення тіогуаніну з плазми крові становить 80 хвилин, повністю метаболіти препарату виводяться із організму за 12—22 години. Період напіввиведення препарату може змінюватися у хворих із порушеннями функції печінки або нирок.[3][4]
Тіогуанін застосовують для лікування гострого лімфобластного лейкозу, гострого мієлолейкозу, хронічного гранулоцитарного лейкозу.[3][4]
При застосуванні тіогуаніну побічні ефекти спостерігаються часто, переважна більшість із них спричинені порушенням метаболізму пуринових основ нуклеїнових кислот. Серед побічних ефектів препарату найчастішими є[3][4]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — шкірний висип, свербіж шкіри. фотодерматоз.
- З боку травної системи — стоматит, нудота, блювання, діарея, виразки шлунково-кишкового тракту; порушення функції печінки, яке найчастіше проявляється симптомами оклюзії вен печінки: збільшення розмірів печінки, підвищення рівня білірубіну в крові, асцит, явища портальної гіпертензії, можливе підвищення активності ферментів печінки в крові.
- З боку сечостатевої системи — аменорея, азооспермія, сечокисла нефропатія.
- Зміни в лабораторних аналізах — тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення рівня сечової кислоти в крові.
- Інші побічні ефекти — рідко атаксія, шум у вухах, глухота, порушення серцево-судинної системи; при застосуванні під час вагітності можливі внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка росту плода, ембріональна токсичність.
Тіогуанін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату та при лікуванні незлоякісних захворювань крові. З обережністю застосовується меркаптопурин при вагітності та годуванні грудьми, пригніченні функції кісткового мозку.[3][4]
Тіогуанін випускається у вигляді таблеток по 0,04 г.[3]
- ↑ а б в Ліки і вагітність. Тіогуанін
- ↑ 6-Тиогуанин для химиотерапии рака (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к Ланвіс™
- ↑ а б в г д е ж https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1055 (рос.)
- ↑ Sigel, Astrid; Sigel, Helmut (1996). Metal Ions in Biological Systems: Volume 32: Interactions of Metal Ions with Nucleotides: Nucleic Acids, and Their Constituents (англ.). CRC Press. с. 302. ISBN 9780824795498.
- ↑ Landau, Ralph; Achilladelis, Basil; Scriabine, Alexander (1999). Pharmaceutical Innovation: Revolutionizing Human Health (англ.). Chemical Heritage Foundation. с. 342. ISBN 9780941901215.
- ↑ Thioguanine (англ.)