Уго Порта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уго Порта
Загальна інформація
Громадянство Аргентина
Народження11 вересня 1951(1951-09-11) (73 роки)
Буенос-Айрес, Аргентина
Alma materУніверситет Буенос-Айреса
Спорт
Вид спортурегбі-15
КомандаClub Banco Naciónd, збірна Аргентини з регбі і Sudamérica XVd
Нагороди
CMNS: Уго Порта у Вікісховищі

Уго Порта (ісп. Hugo Porta; нар. 11 вересня 1951(19510911), Буенос-Айрес) — аргентинський регбіст, дипломат і державний діяч. Протягом усієї своєї кар'єри виступав за клуб «Банко Насьйон» та збірну Аргентини на позиції флай-хава. У 1997 році був включений до Міжнародної зали слави регбі, а у 2008 році — до Зали слави IRB. Вважається найкращим регбістом Аргентини всіх часів й одним із найкращих флай-хавів в історії світового регбі[1].

Після завершення регбійної кар'єри отримав призначення надзвичайного та повноважного посла Аргентини у Південній Африці, а з 1996 до 1999 рік був міністром спорту країни. З 2007 до 2008 рік обіймав посаду представника Аргентинського регбійного союзу при Міжнародній раді регбі. Нині бізнесмен, продовжує справу, розпочату його батьком.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився та виріс у Буенос-Айресі, був єдиною дитиною в родині Уго Оскара, власника невеликого підприємства з продажу будматеріалів, й Ортенсії Альварадо[2][3]. У дитинстві, як і більшість аргентинських хлопчиків, займався футболом й у підліткові роки мав можливість підписати контракт з суперклубом «Бока Хуніорс», але віддав перевагу регбі, засмутивши батька, який був пристрасним любителем футболу[4]. У віці 15 років почав виступати в молодіжній команді «Банко Насьйон», а вже через два роки дебютував і за основний склад[5].

Регбійна кар'єра

[ред. | ред. код]

«Банко Насьйон»

[ред. | ред. код]

Протягом усієї кар'єри виступав лише за «Банко Насьйон». Невідомо, скільки матчів провів Порта за клуб, проте вже у 1982 році він став рекордсменом Торнео де ла УРБА за кількістю зароблених очок — 301[5]. За 24 роки в команді він двічі ставав переможцем чемпіонату, обидва рази титул був спільним з «Сан-Ісідро»[2]. Був капітаном команди у найзнаменитішому матчі клубу — проти збірної Англії, яка у 1990 році здійснювала своє турне Аргентиною. Тоді господарі обіграли туристів з рахунком 29:21, а Порта заробив 21 очко[6].

Уго Порта у матчі проти збірної Франції, 1985.

Збірна Аргентини

[ред. | ред. код]

Порта дебютував за національну команду у 1971 році, вийшовши у стартовому складі на матч проти збірної Чилі. Протягом місяця він зіграв ще три матчі, і в другому проти бразильців відкрив рахунок своїм очкам за «Пум», а в третьому з парагвайцями ще й спробам. Всі чотири матчі були виграні і Порта став одним з переможців чемпіонату Південної Америки[7]. У 1977 році Порта став капітаном збірної. У першому матчі у новому статусі він зіграв проти французів, зустріч закінчилася поразкою 3:26. Однак у грі у відповідь «Пуми» зуміли домогтися нічиєї 18:18, а всі очки команди були зароблені ним[8].

Один з найзнаменитіших матчів епохи Уго Порти — зустріч зі збірною Австралії у 1979 році. Це був перший в історії матч двох команд і регбіст зробив усе, щоб перемогу здобули «Пуми» — він забив три дроп-голи, штрафний і дві реалізації, й аргентинці виграли з рахунком 24:13. У наступні роки Порта був найважливішим гравцем збірної та виходив на поле практично у кожному матчі. За кілька років «Пуми» неодноразово домагалися перемог над найсильнішими командами світу — Фіджі (34:22 та 38:16 у 1980 році), ПАР (21:12 у 1982 році, усі очки на рахунку Порту) та Австралією (18:3 у 1983)[9].

Справжня ж зоряна година регбіста настала у 1985 році, яка стала винятковою для всього аргентинського регбі. «Пуми» виграли свій черговий чемпіонат Південної Америки, а трохи раніше зустрілися з французами, які відвідали країну вперше з 1977 року. У двоматчевому протистоянні встановилася нічия — господарі спочатку виграли 24:16, а у матчі-відповіді зазнали поразки 6:13, Порта заробив 27 очок з 30. 2 листопада збірна Аргентини зустрілася з «Олл Блекс» і зіграла внічию 21:21, а Порта знову заробив усі очки. За результатами того сезону його визнали спортсменом року в Аргентині, а французьке регбійне видання вручило йому свій «Оскар» — звання кращого регбіста світу[9].

У 1987 році Міжнародна рада регбі провадила перший в історії чемпіонат світу, куди серед інших була запрошена й аргентинська збірна, а Порта став її капітаном. На турнірі «Пуми» не зуміли показати ту ж гру, що й у тестових матчах за два роки до цього. У групі з Новою Зеландією, Фіджі й Італією вони зайняли третій рядок і не потрапили до чвертьфіналу. Після світової першості Порта оголосив про завершення міжнародної кар'єри, проте на прохання керівництва Аргентинського регбійного союзу у 1990 році повернувся до команди та зіграв ще три матчі в турне «Пум» Британськими островами[10].

Збірна Південної Америки

[ред. | ред. код]

У 1980 році створено збірну Південної Америки, в яку для турне в ПАР були викликані гравці з Аргентини, Бразилії, Парагваю й Уругваю. Створення збірної було знаком протесту проти політики аргентинського уряду, який закликав розірвати всі, зокрема й спортивні, зв'язки з Південною Африкою через апартеїд, який там проводився. Команда тричі (у 1980, 1982 та 1984 роках) відвідувала Африку, де зіграла 8 матчів. Уго Порта взяв участь у кожному з них, завжди виводячи команду на поле як капітан[11].

Досягнення

[ред. | ред. код]
Індивідуальні[2]
  • Найкращий бомбардир Торнео де ла УРБА: не менше 301 очка
  • Володар призу «Золота Олімпія» (Спортсмен року в Аргентині за версією журналістів): 1985
  • Володар призу «Срібна Олімпія» (Регбіст року в Аргентині за версією журналістів): 1974, 1977, 1978, 1979, 1982, 1985
  • Володар спеціального призу «Олімпія» до двохсотріччя Аргентинської Республіки (Кращий спортсмен Аргентини всіх часів у категорії регбі): 2010
  • Регбіст року за версією Midi Olympique: 1985
  • Найкращий флай-хав 1980-х років за версією Roathmans Yearbook Magazine
  • Член Міжнародної зали слави регбі
  • Член Залу слави World Rugby
Командні
  • Переможець Торнео де ла УРБА (2): 1986, 1989
  • Переможець чемпіонату Південної Америки (3): 1971, 1973, 1985

Дипломат, міністр, функціонер

[ред. | ред. код]

Після остаточного завершення кар'єри у 1990 році Порта почав займатися сімейним бізнесом з продажу будматеріалів у Буенос-Айресі. Одного дня з ним зв'язався президент Аргентини Карлос Менем і призначив зустріч. Там Порта дізнався, що президент має намір відновити дипломатичні відносини з Південною Африкою, в якій на той момент закінчувалася епоха апартеїду, і що він хоче призначити Уго надзвичайним і повноважним послом країни[12]. Порта взяв час на роздуми, а потім погодився і разом з сім'єю вирушив до Преторії, де розташовувалося посольство. Він залишив Південну Африку у 1995 році, відразу після завершення там чемпіонату світу з регбі. За словами спортсмена, що найбільше запам'ятовується події за роки на посаді посла — зустріч з папою римським Іваном Павлом II[13].

У 1996 Порту отримав призначення міністром спорту Аргентини й обіймав цю посаду три роки. У 1999 році знову отримав запрошення до збірної Аргентини. Команда проводила матч проти збірної світу, присвячений сторіччю від заснування Аргентинського регбійного союзу. У тій зустрічі Уго забив один штрафний, а «Пуми» виграли з рахунком 50:31[14]. У 2000-х роках обіймав різні посади в регбійному союзі країни, з 2007 до 2008 рік— голова Комітету міжнародних зв'язків. Покинув свою посаду через розбіжності з рештою керівництва щодо поглядів на розвиток регбі в Аргентині — Порта бачив майбутнє цього виду спорту виключно як аматорського, а у федерації почали робити кроки до професіоналізації[15].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Порта одружений, у них з дружиною Аналією Сантареллі двоє дітей — син Маріано та дочка Лусіана. Вже гравцем національної збірної, Порта закінчив Університет Буенос-Айреса за спеціальністю архітектор[14]. Наразі разом з дружиною керує відділенням фонду Laureus в Аргентині. Мета організації — соціальна адаптація дітей з незахищенних верств суспільства через спорт[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ John Nauright (17 червня 2008). Hugo Porta. Encyclopædia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  2. ↑ а б в La exitosa carrera deportiva del gran Hugo Porta. Mendoza Online (ісп.). 24 листопада 2007. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 9 березня 2017. [Архівовано 2018-01-26 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Millonario asalto a la empresa de Hugo Porta: "Venía de la alegría de Los Pumas y me golpeó la realidad". Clarín (ісп.). 22 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  4. ↑ The greatest fly-halves of all time: Hugo Porta. Rugby World (англ.). 18 серпня 2016. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  5. ↑ а б Hugo Porta: Historia de un Ídolo. Banco Nación Rugby (ісп.). 16 січня 2007. Архів оригіналу за 16 березня 2009. Процитовано 9 березня 2017.
  6. ↑ Joaquin Aguirre (8 грудня 2016). Hugo Porta: Hay que fortalecer el rugby de los clubes. MundoD (ісп.). Архів оригіналу за 3 травня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  7. ↑ Martin Bassino (29 грудня 2016). Campeonato Sudamericano 1971. Sudamérica Rugby (ісп.). Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 9 березня 2017. [Архівовано 2017-01-04 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Memoria Temporado año 1977 (PDF). UAR (ісп.). Архів (PDF) оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 9 березня 2017. [Архівовано 2017-06-23 у Wayback Machine.]
  9. ↑ а б Huw Richards (9 вересня 2016). Hugo Porta: The man who broke the Maradona monopoly. ESPN (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2016. Процитовано 9 березня 2017.
  10. ↑ Hugo Porta player profile. ESPN (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 березня 2017.
  11. ↑ Nauright, J. Sport, Cultures, and Identities in South Africa. — London : A&C Black, 1997. — P. 152. — ISBN 0718500725.
  12. ↑ Oliver Brown (24 жовтня 2015). Rugby World Cup: Argentina's class of 2015 is given Hugo Porta's seal of approval. The Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 9 березня 2017.
  13. ↑ Patrick McKendry (28 вересня 2012). Rugby: 'The possibilities rugby gave me are immense' - Porta. Stuff (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  14. ↑ а б 2008 Inductee: Hugo Porta. World Rugby (англ.). 23 листопада 2008. Процитовано 9 березня 2017.
  15. ↑ Alejo Miranda (25 березня 2014). Hugo Porta: "Los Pumas están para hacerles partido a los All Blacks una vez cada tres años". La Nación (ісп.). Процитовано 9 березня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. ↑ Fundación Laureus Argentina. Laureus Argentina (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 9 березня 2017. [Архівовано 2017-07-08 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уго_Порта&oldid=43906534