Угрюмов Микола Степанович

Угрюмов Микола Степанович
Угрюмов Микола Степанович
Народився	18 серпня 1902; Путивль, Курська губернія, Російська імперія
Помер	2 лютого 1982 (79 років); Красногорськ, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Penyaginskoye cemeteryd
Діяльність	воєначальник
Alma mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Учасник	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди	; Радянська гвардія
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Угрюмов.

Микола Степанович Угрюмов (* 18 серпня 1902(19020818), Путивль — † 2 лютого 1982) — радянський воєначальник, генерал-майор, Герой Радянського Союзу (1940).

Життєпис

У Червоній армії з 1923, в 1926 закінчив Ленінградську піхотну школу.

Командиром батальйону, в званні капітана, брав участь у радянсько-фінській війні 1939–1940 рр. Відзначився при взятті станції Терійокі, при форсуванні річки Бистрой, біля села Сарвелай, при взятті висоти 34,8. 18.01.1940 р. М. С. Угрюмова призначили командиром 252-го стрілецького полку. 11.02.1940 р. частини Червоної армії прорвали лінію Маннергейма, а 252-го полк взяв порт Іно.

15.02.1940 р. М. С. Угрюмову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З початку радянсько — німецької війни командував дивізією на Лузькому рубежі. В 1942 р. закінчив академію Генерального штабу. Воював на Ленінградському фронті, де командував 2-ю дивізією народного ополчення. Пізніше на Південному фронті, в складі 2 гвардійської армії 4 Українського фронту, командував 33 гвардійською Севастопольською дивізією.

Генерал-майор М. С. Угрюмов після війни очолював військову кафедру Горьківського інституту, з 1961 р. — у відставці.

Нагороди та відзнаки

два ордена Леніна
чотири ордена Червоного Прапора
орден Суворова
орден Кутузова
орден Вітчизняної війни
орден «Хоробрий солдат» (Польща)
звання «Почесний громадянин міста Скадовська» (1974)

Джерела