Удальцов Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Удальцов Іван Іванович
рос. Иван Иванович Удальцов
Народився12 березня 1918(1918-03-12)
Москва, Російська СФРР
Помер20 березня 1995(1995-03-20) (77 років)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьісторик, славіст, дипломат
Alma materІсторичний факультет МДУ і МДУ
Науковий ступіньдоктор історичних наук (1984)
Знання мовросійська[1]
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
БатькоIvan Udaltsovd
РодичіУдальцов Сергій Станіславович
У шлюбі зZinaida Udalcovad
ДітиAleksandr Udaltsovd і Margarita Udaltsovad
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран праці» Medal "In Commemoration of the Battle of Dukla Pass"

Іван Іванович Удальцов (12 березня 1918(19180312), місто Москва, Російська Федерація — 20 березня 1995, місто Москва) — радянський діяч, голова правління Агентства друку «Новини», надзвичайний і повноважний посол СРСР у Греції, директор Інституту слов'янознавства АН СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1976 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9-го скликання. Кандидат історичних наук (1949). Доктор історичних наук (1984).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині ректора Московського державного університету.

У 1940 році закінчив історичний факультет Московського державного університету. У 1940 році працював лаборантом кафедри історії південних і західних слов'ян Московського державного університету.

У 1940—1945 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З липня 1941 року був командиром стрілецького взводу. З 1944 по 1945 рік — старший помічник начальника оперативного відділу штабу Першого Чехословацького армійського корпусу.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1947—1950 роках — науковий співробітник Інституту слов'янознавства АН СРСР. Одночасно у 1948—1949 роках — завідувач відділу редакції журналу «Вопросы истории», у 1949—1950 роках — завідувач відділу редакції журналу «Славяне».

У 1950—1959 роках — співробітник апарату ЦК КПРС: референт, заступник завідувача сектора, завідувач сектора відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робітничими партіями соціалістичних країн.

У 1959—1962 роках — директор Інституту слов'янознавства Академії наук СРСР.

У грудні 1962—1965 роках — заступник завідувача ідеологічного відділу ЦК КПРС.

У 1965—1970 роках — радник-посланник посольства СРСР у Чехословаччині. Відіграв значну роль в подіях «Празької весни» 1968 року.

У вересні 1970 — лютому 1976 року — голова правління Агентства друку «Новини».

12 березня 1976 — 11 вересня 1979 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Греції.

З 1979 року — на науковій роботі в Москві. У 1986—1988 роках — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Інституту слов'янознавства і балканістики Академії наук СРСР.

Захистив кандидатську дисертацію на тему «Національно-політична боротьба в Чехії в 1848 і Ф. Палацький» (1949), докторську дисертацію на тему «Історіографія чеського національного відродження: Новітні чехословацькі і радянські дослідження, 1950-1980» (1984). Автор праць з політичної історії слов'янських країн; досліджував проблеми чеського національного відродження і революції 1848—1849 років, національно-визвольної боротьби народів Чехословаччини в роки Другої світової війни, будівництва соціалізму в Чехословаччині.

Помер 20 березня 1995 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чеська національна авторитетна база даних

Джерела

[ред. | ред. код]