Уда (притока Тасєєви)
| Уда (Чуна) | |
|---|---|
 | |
 | |
| 53°49′44″ пн. ш. 96°47′59″ сх. д. / 53.828888888889° пн. ш. 96.799722222222° сх. д. | |
| Витік | Нижньоудинський район |
| • координати | 53°49′44″ пн. ш. 96°47′59″ сх. д. / 53.82889° пн. ш. 96.79972° сх. д. |
| • висота, м | 1700 м |
| Гирло | річка Тасєєва за 116 км від гирла (при злитті із р. Бірюсою) Богучанський район |
| • координати | 57°43′17″ пн. ш. 95°25′15″ сх. д. / 57.72139° пн. ш. 95.42083° сх. д. |
| Басейн | Тасєєва → Ангара → Єнісей |
| Країни: |  Росія:Іркутська область Красноярський край |
| Регіон | Красноярський край |
| Довжина | 1203 км |
| Площа басейну: | 56 800 км² |
| Середньорічний стік | 300 м³/с (в гирлі) |
| Притоки: | Kosovkad, Katarmad і Chukshad |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
У́да (рос. Уда) — річка в Іркутській області і Красноярському краї Росії, ліва складова Тасєєви у басейні Ангари.
Річка Уда витікає з гірського озера. При злитті з Бірюсою утворює річку Тасеєву.
За характером протікання Уда поділяється на Верхню (від витоку до селища Алигджер) і Нижню (від Алигджеру до гирла).
Нижче від селища Новочунського річка носить назву Чуна.
Верхів'я Уди є традиційним місцем проживання тофаларів.
Довжина річки — 1203 км, площа басейну — 56 800 км².
Показники витрат води у верхів'ї Уди становлять бл. 40 м³/с, після злиття з р. Кара-Бурень збільшується до 60-80 м³/с. У гирлі до 300 м³/с.
Для водного режиму Уди притаманні літні паводки і нетривалі весняні повені.
Живлення річки є переважно дощовим (63%), здійснюється також за рахунок ґрунтових вод (25%) і снігу (12%).[1]
Спостереження за водним режимом річки Уди, яке проводилось протягом 21 року (1978–1999) на станції в селі Чунояр, розташованої за 168 км від гирла, впадіння її у Тасєєву.[2] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 285,40 м³/с для водного басейну 51 600 км², що становить близько 86% від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що річка розкривається в кінці квітня — травні, замерзає в кінці жовтня — листопаді. Для водного режиму характерні літні паводки і нетривала весняна повінь. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 44,15 м³/с (у березні), що становить близько 6% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — 744,42 м³/с.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 19,2 м³/с (у лютому 1979 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1110,0 м³/с (у травні 1999 року).
- Річка Уда (Чуна) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Уда (Чуна) / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |