Удовиченко Микола Петрович
| Микола Петрович Удовиченко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 1937 с. Білогородка, Київська область | |||
| Помер | 3 лютого 1994 м. Боярка, Київська область | |||
| Поховання | с. Білогородка, Київська область | |||
| Діяльність | поет | |||
|
| ||||
Микола Петрович Удовиченко (1937, с. Білогородка, Київська область — 3 лютого 1994, м. Боярка, Київська область[1]) — поет, автор багатьох поетичних збірок.
Микола Петрович Удовиченко народився 1937 року в селі Білогородка біля Києва у селянській родині[2]. У 1953 закінчив Київську міжобласну заочну середню школу[джерело?]. Деякий час працював у пресі. Згодом — директором Чернівецького клубу письменників[джерело?].
З 1953 року друкував вірші в обласній та республіканській періодичній пресі. Деякі його твори перекладено на молдавську та угорську мову[джерело?].
Автор поетичних збірок: «Очима сина», «Мій скарб», «Кличе зоря далеко», «Материнське вікно». Остання вийшла з передмовою Петра Перебийноса, який написав про поета: «він справжній чарівник».
Микола Удовиченко прожив непросте особисте й творче життя. Лише у грудні 1993 року його прийняли до Національної спілки письменників України, а вже 3 лютого 1994 року пішов із життя[1].
- ↑ а б Леонід Череватенко. Не знайшов ні притулку, ні блага... / Ігор Трач // Зерна : літературно-мистецький альманах українців Європи. — 1988. — № 4-5. — С. 51-59.
- ↑ Премія за пісню. Інші та Василь Діденко // «День» : газета. — 2000. — № 166-167.