Перейти до вмісту

Уколова Вікторія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вікторія Іванівна Уколова
Народилася11 травня 1944(1944-05-11) (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Самарканд, Узбецька РСР, СРСР
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьросіянка
Діяльністьісторикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІсторичний факультет МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія, філософія історії, культурологія
ЗакладМосковський державний інститут міжнародних відносин Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Нагороди
орден Пошани (Російська Федерація)
почесний робітник вищої професійної освіти Російської Федерації

Вікторія Іванівна Уколова (нар. 11 травня 1944, Самарканд, Узбецька РСР, СРСР) — радянський російський історик. Доктор історичних наук, професор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вікторія Іванівна Уколова народилась 11 травня 1944 року в місті Самарканд, Узбекистан в родині військового. Закінчила загальноосвітню школу № 2 м. Ромни. Закінчила історичний факультет і аспірантуру МДУ імені М. В. Ломоносова Закінчила аспірантуру Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Працювала в Інституті загальної історії. У 1998 році Вікторія Уколова прийшла працювати в Московський державний інститут міжнародних відносин Міністерства Іноземних Справ Росі, де очолила кафедру всесвітньої і вітчизняної історії. Від 1999 до 2013 вона - заступник голови експертної ради з історії ВАК Росії. Член бюро Російської асоціації медієвістов і істориків раннього Нового часу. Голова редколегії видання РАН "Пам'ятники історичної думки", член редколегій журналів "Вісник древньої історії" і "Середні віки".

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Професор Уколова займається дослідженнями історії і культури пізньоантичного Риму і ранньосередньовічної Європи (V—VII століття). Доктор історичних наук(1987), професор(1994), завідувачка кафедри всесвітньої і вітчизняної історії МДІМВ(У) МЗС Росії. Вона - автор більше десяти монографій, близько трьохсот статей і публікацій. Вікторія Іванівна викладала курси «Історія Древньої Греції і Риму», «Історія і культура Латинського Середньовіччя», спецкурси «Біблія в європейському мистецтві», «Філософи і святі і Пізню античність». Неодноразово читала лекції в університетах Великої Британії, Франції, Італії, США.

Наукові роботи

[ред. | ред. код]
  • Уколова, В. И. «Останній римлянин» Боэций. — М., Наука, 1987.
  • Уколова, В. И. Антична спадщина і культура раннього середньовіччя. — М., Наука, 1989.
  • Уколова, В. И. Пізній Рим. П'ять портретів. — М., Наука, 1992.
  • Уколова, В. И. Немировський А. И. Світло зірок, або останній Розенкрейцер. — М., 1994.
  • Уколова, В. И. Античність: історія і культура. У 2-х тт. — М., 1999.
  • Уколова, В. И. Історія для завтрашнього дня. — М., 2001. (співавторство).

Монографії іноземними мовами:

  • Ukolova V.I. Feudal Society and its Culture ( в соавторстве) — М., 1987.
  • Ukolova V.I. Last romans and European culture — М., 1990.
  • Ukolova V.I. Intellectual life in the middle age — М., 1990.
  • Ukolova V.I. Three defeats or the happy life of Flavius Cassiodorus // Journal of ancient civilizations (China) 1993.
  • Ukolova V.I. Los ultimos Romanos et cultura europea. — M., 1991.

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • 1987 — захистила дисертацію і отримала вчену ступінь доктор історичних наук
  • 1994 — присуджено вчене звання професор

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]