Перейти до вмісту

Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок
Типучительська семінарія
КраїнаПольська Республіка
49°20′58.44″ пн. ш. 23°30′17.83″ сх. д. / 49.3495667° пн. ш. 23.5049528° сх. д. / 49.3495667; 23.5049528
Засновано1920
Закрито1936

Українська жіноча учительська семінарія сестер Василіянок — колишній навчальний заклад Сестер Чину Святого Василія Великого[1] у місті Дрогобичі, який діяв з 1920 до 1936 року в будівлі, де нині знаходиться Дрогобицький музичний фаховий коледж імені Василя Барвінського[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Семінарію було відкрито 1 жовтня 1920 року в приміщенні монастиря Сестер Чину Святого Василія Великого на вул. Конарського (нині вул. Музична, 3), яке було побудоване на початку ХХ ст[3]. Семінарія була утраквістична (двомовна), відповідно до закону Польської Республіки «Lex Grabski». У семінарії було бов'язково використовувати польську термінологію на уроках математики та природознавства, а головні предмети: історія, географія, наука про сучасну Польщу та педагогічні дисципліни — викладалися тільки польською мовами.

Навчальня проходило у семи кабінетах. У семінарії була велика бібліотека (понад 1470 примірників у 1932 році), ремісничі майстерні, зал для руханки (занять спортом), фруктовий сад, діяв хор під орудою о. Северина Сапруна, театральний та спортивний гуртки.

У семінарії в середньому навчалося 70–120 учениць щороку. Так, у 1920/21 навчальному році навчалося 79 семінаристок, в 1922/23 — 99, у 1924/25 — 117, в 1925/26 — 88, у 1927/28 — 105, в 1929/30 — 69, у 1932/33 — 74 семінаристки.

Більшість семінаросток належала до греко-католицького обряду, хоча траплялися семінаристки инших віросповідань. За національною приналежністю серед семінаристок переважали українки, хоча траплялися єврейки та польки. Більшість семінаристок була з Дрогобича, а для дівчат з-поза міста в монастирі було облаштовано бурсу–"інститут". Семінаристки носили однострій, який був однаковий для усіх семінаристок тогочасної Польщі.

У семінарії навчалися дівчата віком від 14 – 15 років (І курс) до 19 – 20 років (V курс).

Навчання у семінарії було платне, становило 540 злотих на рік, у жіночій учительській семінарії Польське педагогічне товариство в Дрогобичі плата становила 660 злотих на рік. Випускниці семінарії працювали вчительками, виховательками у дитячих садках, а також в усіляких українських інституціях, приватних канцеляріях, помічницями лікарів та адвокатів.

Першим директором став вчитель релігії з державної гімназії імені Владислава Ягайла о. Полієвкт Кміт. Директор семінарії відповідав тільки за навчальну частину, виховательками та адміністраторками були сестри Василіянки.

У 1920/21 навчальному році, окрім директора семінарії о. Полієвкта Кміта (який вклада педагогіку та релігію), у семінарії викладали:

  • Осипа Ольшанська (методика, природознавство, хімія і мінералогія)
  • Єфрозина-Емілія Тимочків (рисунки, ручні роботи, каліграфія)
  • Антін Собчук (математика)
  • Володимир Чапельський (соматологія та гігієна)
  • Михайло Осінчук (математика, фізика)
  • Василь Ратальський (польська мова)
  • Микола Байрак (історія та географія)
  • о. Евген Коленський (українська мова, історія та географія)
  • о. Северин Сапрун (спів, німецька мова, гімнастика)
  • о. Петро Подоляк (релігія та педагогіка).

Серед відомих викладачів семінарії були: о. Северин Сапрун — викладав релігію (катехізм) та спів до 1923 року, скульпторка Наталка Мілян — викладала малювання та ручну працю у 1926 — 1928 роках[4]. У семінарії під керівництвом Івана Чмоли діяв 31–й курінь імені Софії Галечко.

У 1936 році жіноча вчителька семінарія сестер Василіянок припинила своє існування через шкільну реформу 1932 року, відповідно до якої учительські семінарії потрібно було реорганізувати в педагогічні ліцеї. Керівництво гімназії була реорганізована в «: Приватну жіночу гімназію сестер Василіянок у Дрогобичі» з чотирирічним навчанням та з подальшим продовженням у дворічний ліцей, який діяв до 1939 року, до «визволення» Дрогобича радянською владою.

Директори семинарії

[ред. | ред. код]
  • о. Полієвкт Кміт
  • Микола Байрак
  • о. Онуфрій Гадзевич
  • о. Євген Громницький
  • Микола Григорійчук

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Історія Провінції Пресвятої Тройці в Україні. [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] Сестри Чину Святого Василія Великого
  2. ↑ Українська учительська семінарія Сестер Василіянок як осередок духовної формації української молоді (до 100–річчя від дня утворення). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021. [Архівовано 2021-05-17 у Wayback Machine.]
  3. ↑ «Освітні заклади Дрогобича: історія і сучасність»
  4. ↑ Наталка Мілян. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Герб Дрогобича Це незавершена стаття про Дрогобич.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Українська_жіноча_учительська_семінарія_сестер_Василіянок&oldid=44111529