Українська м'ясна порода ВРХ
| Українська м'ясна порода ВРХ | |
|---|---|
| Країна |  Україна (1993) |
| Ріст | бугаїв — 150 см, корів — 130 см |
| Маса | бугаїв — 1000–1270 кг, корів — 600–710 кг |
| Колір | світло-половий і половий |
Українська м'ясна порода — порода великої рогатої худоби м'ясного напряму продуктивності. Виведена в Україні, апробована і затверджена наказом Мінсільгосппроду України від 30 липня 1993 року № 211. Перша вітчизняна м'ясна порода, виведена після здобуття Україною незалежності.[1]
Породу затверджено у 1993 році. Вона одержана методом складного відтворювального схрещування з використанням чотирьох вихідних порід: шароле, кіанська (спеціалізовані імпортні м'ясні), симентальська і сіра українська (місцеві молочно-м'ясні). У процесі створення породи було визначено 50 найкращих бугайців, які в 12-місячному віці мали живу масу понад 500 кг.[1]
Масть тварин світло-полова і полова. Жива маса бугаїв становить 1000—1270 кг, корів — 600—710 кг, телят при відлученні у 6 місяців — 200—220 кг, що на 5,2—10,5 % вище від встановленого стандарту. У 18-місячному віці вони досягають живої маси 565 кг, мають середньодобові прирости 1208 г при затраті кормів на 1 кг приросту 6,8 кормових одиниць. Забійний вихід — 59—63 %. Туші бичків масивні, щільні, з добре розвиненою м'язовою тканиною і помірним поливом. За морфологічним складом перевищують показники вихідних материнських порід. Досить міцний кістяк. Тварини мають високу акліматизаційну здатність.[1]
Тулуб худоби великий, будова тіла пропорційна, тип конституції міцний, щільний, достатньо розвинена глибока (81 см) і широка (61 см) грудна клітка. Тварини масивні, досить високорослі, висота бугаїв у холці становить 150 см, корів — 130 см.[1]
Матки характеризуються високою відтворювальною здатністю. Середній вік при першому отеленні — 30 місяців. Міжотельний період триває в середньому 400 днів. Роди перебігають, як правило, легко, без ускладнень. Післяродові захворювання відсутні.[1]
У породі затверджено сім заводських ліній, 42 родини і два заводських типи: Лохвицько-Золотоніський та Головеньківський.[1]
Станом на 2010-і роки популяція породи становила близько 20 тис. голів, з яких було 5 тис. корів. Завдяки високій акліматизаційній здатності її успішно розводять у більшості природно-кліматичних зон України.[1]
- Породи м'ясного напряму продуктивності. // Г. О. Бірта, Ю. Г. Бурту. Товарознавство м'яса. Навчальний посібник. — К.: «Центр учбової літератури». — 2011. С. 30. ISBN 978-611-01-0251-3
- Ukrainian Beef. // Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (sixth edition). Wallingford: CABI. — P. 318. ISBN 9781780647944. (англ.)
- ↑ а б в г д е ж Е. М. Доротюк, В. П. Лукаш, І. О. Гармаш, В. П. Буркат, Б. Є. Подоба, Г. О. Цілуйко. Українська м'ясна. Інтернет-портал «Аграрний сектор України» http://agroua.net. Національний університет біоресурсів і природокористування України. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано грудень 2016. [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |