Перейти до вмісту

Улла Ган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Улла Ган
Народилася30 квітня 1945(1945-04-30)[1] (79 років) або 30 квітня 1946(1946-04-30)[2] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Brachthausend, Кірхгундем, Ольпе, Арнсберг, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, поетеса, літературознавиця, редакторка, журналістка, літературознавиця Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботитворче та професійне письмоd[3], поезія[3], проза[3], літературознавство[3], radio writingd[3] і журналістика[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоPEN Centre Germanyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяGerman Communist Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Улла Ган у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Улла Ган (народилася 30 квітня 1945 у Брахтаузені, сьогодні Кірхундем у Зауерланді) — німецька письменниця і журналістка. Її вважають однією з найвизначніших поетес сучасності.[4]

Біографія

[ред. | ред. код]

Улла Ган виросла разом зі своїм братом у Монгаймі-на-Рейні. Закінчивши середню школу та пройшовши навчання канцелярського службовця, Ган отримала диплом про середню освіту в 1964 році. Згодом вона вивчала німецьку мову, соціологію та історію в Кельнському університеті .[5] У 1978 році вона отримала докторський ступінь за дисертацію «Тенденції розвитку західнонімецької та соціалістичної літератури шістдесятих років»[6] філ. докторський ступінь. Ган працювала журналісткою, зокрема в літературному відділі Радіо Бремен[7] — а з 1978 року як викладачка в університетах Бремена, Гамбурга та Ольденбурга[5]. Свого часу вона була членом Комуністичної партії Німеччини .[8]

Після того як Ган опублікувала свої перші вірші на початку 1970-х років, Марсель Райх-Раніцкі розрекламував її твори напередодні Франкфуртського книжкового ярмарку 1981 року. Том поезії Herz über Kopf став бестселером[9], досягнувши накладу 18 000 примірників до 1983 року. Frankfurter Allgemeine Zeitung пізніше похвалила «мистецьку несамовитість у грі з літературною традицією» письменниці, тоді як Die Zeit розкритикувала її «надто очевидне бажання конструювати».[5] У наступні роки Ган опублікувала збірки Freudenfeuer і Unerhörte Nähe, хоча останній том отримав неоднозначні відгуки критиків. Ган також працювала як літературний критик. У 1991 році вона опублікувала свій перший роман «Чоловік у домі», який був здебільшого відхилений критиками.[5]

Потім Ган знову присвятила себе поезії і лише через десять років опублікувала свій другий роман «Приховане слово» .[10] Роман був позитивно оцінений багатьма оглядачами, серед інших, Neue Zürcher Zeitung засвідчила «великий оповідний талант» авторки.[11] Натомість, Марсель Райх-Раніцький розкритикував роман в "Літературному квартеті ", оцінивши твір Ган як «сповнену ненависті тираду» та «очевидну спробу знищення». Сюжет роману розгортається навколо дівчини, яка виривається з батьківського дому у світ літератури. Тут, як і в продовженнях Aufbruch і Spiel der Zeit, можна розпізнати автобіографічні елементи.[9] Романний цикл завершила книга «Нас чекають», що вийшла друком у 2017 році.

З 1987 року Ган є членом Вільної академії мистецтв Гамбурга та ПЕН-центру Німеччини . Вона підписала так зване «Звернення 33», яке було ініційоване журналом EMMA після федеральних виборів 2005 року і закликало до справедливого розгляду результатів виборів. Ім'я Ган носить авторська премія імені Улли Ган міста Монгайм-на-Рейні, яка вручається кожні два роки з 2012 року.[12] У 2013 році в будинку її батьків було відкрито Дім Улли Ган, присвячений дитячій та молодіжній культурі з акцентом на популяризацію мови й читання.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Улла Ган на фестивалі поетів в Ерлангені (2009)
  • 1981: Премія Леонса та Лени за суверенне використання ліричної традиції
  • 1981: Стипендія Німецької академії Римська Вілла Массімо
  • 1982/1983: Стипендія Villa Massimo
  • 1984: Стипендія від Märkischer Kreis
  • 1985: Премія Фрідріха Гельдерліна міста Бад-Гомбург
  • 1985: Бранденбурзька стипендія з літератури[13]
  • 1986: Премія Росвіти
  • 1987/88: Письменниця міста Берген-Енкгайма
  • 1990: Федеральний хрест заслуг на стрічці
  • 1994: Премія Цицерона
  • 2002: Німецька книжкова премія[13]
  • 2006: Літературна премія Елізабет Ланггессер
  • 2006: Літературна премія Герти Кеніг
  • 2010: Літературна премія імені Іди Демель
  • 2010: Орден «За заслуги перед землею Північний Рейн-Вестфалія»
  • 2011: Почесний доктор факультету сучасних мов Гейдельберзького університету Рупрехта Карла
  • 2013: Почесне членство Товариства Ельзи Ласкер-Шулер
  • 2018: Літературна премія Ганнелор Ґреве
  • 2022: Лекція поезії Джозефа Брайтбаха

Твори

[ред. | ред. код]
Такий відкрий світ (2004)

Поезії

[ред. | ред. код]
  • Herz über Kopf. Gedichte. Deutsche Verlags-Anstalt. 1981. ISBN 3-421-06073-8.
  • Spielende. Gedichte. Deutsche Verlags-Anstalt. 1983. ISBN 3-421-06155-6.
  • Freudenfeuer. Gedichte. Deutsche Verlags-Anstalt. 1985. ISBN 3-421-06277-3.
  • Unerhörte Nähe. Deutsche Verlags-Anstalt. 1988. ISBN 3-421-06310-9.
  • Liebesgedichte. Deutsche Verlags-Anstalt. 1993. ISBN 3-421-06655-8.
  • Epikurs Garten. Deutsche Verlags-Anstalt. 1995. ISBN 3-421-05009-0.
  • Schloss umschlungen. Ed. Pongratz. 1996. ISBN 3-931883-01-9.
  • Galileo und zwei Frauen. Deutsche Verlags-Anstalt. 1997. ISBN 3-421-05073-2.
  • Bildlich gesprochen. Hörverlag. 1999. ISBN 3-89584-728-3.
  • Süßapfel rot. Reclam. 2003. ISBN 3-15-018249-2.
  • So offen die Welt. Deutsche Verlags-Anstalt. 2004. ISBN 3-421-05816-4.
  • Wiederworte. Deutsche Verlags-Anstalt. 2011. ISBN 978-3-421-04524-9.
  • Gesammelte Gedichte. Deutsche Verlags-Anstalt. 2013. ISBN 978-3-421-04220-0.
  • stille trommeln. Neue Gedichte aus zwanzig Jahren. Penguin. 2021. ISBN 978-3-328-60147-0.

Проза

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118994212 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Die Chronistin des Rheinlands. 15 жовтня 2014.
  5. ↑ а б в г Munzinger (2008): Internationales Biographisches Archiv 21/2008 vom 20. Mai 2008
  6. ↑ Publiziert als: Literatur in der Aktion : zur Entwicklung operativer Literaturformen in d. Bundesrepublik. Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion. 1978.
  7. ↑ Mao-Sprüche wie aus dem Kirchenkalender. 11 жовтня 2014.
  8. ↑ Mao, Marx und Marihuana. Ulla Hahn schreibt mit „Spiel der Zeit“ ihr autobiografisches Bildungsepos fort. 21 вересня 2014. с. 28.
  9. ↑ а б Weihrauch und Reibekuchen. 12 грудня 2014. с. 14.
  10. ↑ Die Dichterin und die verbogenen Wörter. 28 жовтня 2001. с. 55.
  11. ↑ Proletarisches Trauerspiel – Ulla Hahns beeindruckender Roman. 20 вересня 2001. с. 67.
  12. ↑ Was Ulla Hahn mit Monheim verbindet. 10 листопада 2014.
  13. ↑ а б NRW Literatur im Netz, ред. (7 листопада 2011). Ulla Hahn.

Література

[ред. | ред. код]
  • Erklär mir Liebe. Weibliche Schreibweisen von Liebe in der Gegenwartsliteratur. Argument. 1995. ISBN 3-88619-237-7.
  • Boris Hoge: Deutsche Täter, russische Opfer und Strategien der Verunklärung in Ulla Hahns «Unscharfe Bilder». In: Boris Hoge: Schreiben über Russland. Die Konstruktion von Raum, Geschichte und kultureller Identität in deutschen Erzähltexten seit 1989. Winter, Heidelberg 2012, ISBN 978-3-8253-6133-4, S. 174—208.
  • Stefan Neuhaus (Hrsg.): Mit Haut und Haar. Die Lyrik und Poetik Ulla Hahns (= Dynamiken der Vermittlung. Koblenzer Studien zur Germanistik. Band 7). Tectum, Baden-Baden 2023, ISBN 978-3-8288-4799-6.
  • Waltraud Nottbohm: Religiöse Bildwelten: Eine interpretationsphilosophische Untersuchung zur Lyrik Ulla Hahns. LIT Verlag, Berlin/Münster 2010, ISBN 978-3-643-10335-2. Zugleich Dissertation Universität Hildesheim, 2009.
  • Hahn, Ulla. In: Walter Habel (Hrsg.): Wer ist wer? Das deutsche Who's who. 24. Ausgabe. Schmidt-Römhild, Lübeck 1985, ISBN 3-7950-2005-0, S. 443.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улла_Ган&oldid=44562837