Уляницький Володимир Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уляницький Володимир Антонович
Народився1855 або 30 січня (11 лютого) 1854
Москва, Російська імперія
Помер1920
Діяльністьнауковець
Alma materЮридичний факультет Московського державного університетуd
Науковий ступіньдоктор наук
ЗакладКазанський державний університет

Уляницький Володимир Антонович (1854 (в інших джерелах 1855), Москва – 1917 (в інших джерелах 1920)) — російський і український правознавець, історик, доктор міжнародного права (1900), професор.

Закінчив юридичний факультет Московського університету (1874). У 1877 склав магістерський іспит з міжнародного права. Працював в Московському головному архіві Міністерства закордонних справ (1878–1899). У 1883 захистив дисертацію на ступінь магістра міжнародного права на тему «Нариси дипломатичної історії східного питання. Дарданелли, Босфор і Чорне море у XVIII ст.», за яку в 1885 був відзначений Російською АН Уваровською премією.

Читав лекції з теорії міжнародного права та спеціальний курс з історії дипломатії на посаді приват-доцента по кафедрі міжнародного права Московського університету (1885–1899). З 1898 — член Археографічної комісії Міністерства народної освіти. Одночасно був співробітником відділів зовнішньої політики у газетах «Російський кур'єр», «Земство», «Московський телеграф», «Російські відомості».

У 1899 В. А. Уляницького призначили приват-доцентом кафедри міжнародного права Харківського університету, де він поряд з викладацькою діяльністю, працював над докторською дисертацією («Російські консульства за кордоном у XVIII ст.»). У Харкові згодом обійняв посаду ординарного професора. Після захисту докторської дисертації у 1901 був переведений до Томського університету, згодом — до Казанського, де з 1911 працював до кінця життя.

Досліджував проблеми міжнародного права та історії дипломатії. Як теоретик дотримувався позитивістського методу, хоч і не завжди послідовно.

Основні праці:

  • «Туреччина, Росія та Європа з погляду міжнародного права» (1877),
  • «Нариси дипломатичної історії східного питання. Дарданелли, Босфор і Чорне море у XVIII ст.» (1883),
  • «Матеріали до взаємних зносин Росії, Польщі, Молдови, Валахії і Туреччини у XIV-XV ст.» (1888),
  • «Міжнародні відносини у Володимиро-Московському князівстві у XIV–XV ст.» (1893),
  • «З історії документів Немирівського конгресу» (1894),
  • «Російські консульства за кордоном у XVIII ст.» (1900),
  • «Матеріали до історії Східного питання у 1808–1813 рр.» (1901),
  • «Міжнародне право» (1911).

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]