Уманський Яків Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уманський Яків Наумович
Народився21 серпня 1908(1908-08-21)[1]
Конотоп, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер12 липня 1976(1976-07-12)[1] (67 років)
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьпрофесор
ЗакладМосковський державний юридичний університет
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d]
Нагороди
орден «Знак Пошани»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Уманський.

Яків Наумович Уманський (21 серпня 1908, Конотоп — 12 липня 1976) — радянський юрист, фахівець із теоретичних питань радянського державного права та суверенітету союзних республік СРСР; випускник Інституту червоної професури (1938); доктор юридичних наук (1971) з дисертацією про теорію радянського державного права, професор (1971) та завідувач кафедри державного права в Університеті імені О. Є. Кутафіна (МДЮА)[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

В 1926 році Яків Уманський став випускником Української військово-підготовчої школи імені М. В. Фрунзе, що розташовувалася в Харкові. Потім, 1931 року він закінчив московський Інститут радянського права, а сім років став випускником Інституту червоної професури в Москві. У 1940 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Соціально-політична сутність прав та обов'язків громадян при капіталізмі та соціалізмі» — став кандидатом юридичних наук.

У 1931 році Уманський почав працювати в Прокуратурі Російської РФСР: обіймав посаду слідчого з особливо важливих справ до 1936 року. У 1938 році він був направлений на роботу до Інституті права Академії наук СРСР, де став старшим науковим співробітником та вченим секретарем. У серпні 1940 року його було переведено посаду консультанта у юридичний відділ, працював при президії Верховної Ради СРСР, а у січні наступного року став начальником кримінально-судового відділу Генеральної прокуратури СРСР.

1944 року Уманський став викладачем у Московському юридичному інституті (МЮІ). Через п'ять років, після закінчення другої світової війни, він став завідувачем кафедри державного права у Всесоюзному юридичному заочному інституті (ВЮЗІ). У 1962 році обійняв посаду завідувача кафедри радянського будівництва того ж інституту. 1971 року успішно захистив докторську дисертацію на тему «Радянське державне право. Питання теорії», ставши доктором юридичних наук. Того ж року йому було присуджено вчене звання професора. Був також обраний державним радником юстиції 3-го класу, а також нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани» та цілою низкою медалей.

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Яків Уманський був автором та співавтором понад 130 наукових праць, включаючи три підручники та цілу низку навчально-методичних посібників. Більше двох десятків робіт за його участю було перекладено та видано в Мексиці, Китаї, Індії, Венесуелі, Норвегії, Великій Британії, Франції та Німеччині (ФРН). До сфери наукових інтересів Уманського входили здебільшого теоретичні питання радянського державного права та радянського державного будівництва; він займався питаннями, пов'язаними з розмежуванням повноважень між гілками влади у радянських органах управління, та вивчав проблеми суверенітету союзних республік СРСР, а також питаннями захисту прав громадян у радянському законодавстві.

Уманський вважав, що «для норм радянського державного права, що закріплюють і регулюють відносини, що становлять основу економічної та політичної організації радянського суспільства, був характерний метод конституційного закріплення. Відмінною рисою цих норм, не властивих жодній іншій галузі права, і те, що вони мають юридичних санкцій»[3]:

  • Основные права и обязанности граждан СССР. — Москва: Моск. рабочий, 1940. — 56 с.
    • Constitutional rights of Soviet citizens / Y. Umansky. — Moscow: Foreign languages publ. house, 1955. — 53 p.
  • Советское государственное право: учебное пособие. — М., 1955.[4]
  • Советское государственное право: [Учебник для юрид. ин-тов и фак.]. — Москва: Высш. школа, 1970. — 448 с.
  • Как выбираются органы власти в СССР. — Москва: Знание, 1958. — 39 с.; (Серия 2 / Всесоюз. о-во по распространению полит. и науч. знаний; № 38)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNK authority file
  2. ↑ Фадеев В. И. Екатерина Ивановна Козлова: классик при жизни // Lex Russica. — 2016. — Вип. 3 (112) (5 листопада). — ISSN 1729-5920. Архівовано з джерела 15 листопада 2019.
  3. ↑ Постников Александр Евгеньевич. О конституционно-правовом методе регулирования // Журнал российского права. — 2012. — Вип. 12 (192) (5 листопада). — ISSN 1605-6590. Архівовано з джерела 3 грудня 2019.
  4. ↑ Нарутто Светлана Васильевна. Научные воззрения профессоров МГЮА о предмете конституционного права // Актуальные проблемы российского права. — 2016. — Вип. 4 (65) (5 листопада). — ISSN 1994-1471. Архівовано з джерела 28 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Кафедра конституционного и муниципального права. msal.ru. Московський державний юридичний університет імені О.О. Кутафіна. Процитовано 16 вересня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уманський_Яків_Наумович&oldid=40899802