Умберто II
Умберто II італ. Umberto II | |||||||
![]() | |||||||
![]() | |||||||
| |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
9 травня — 12 червня 1946 | |||||||
Прем'єр-міністр: | Альчіде де Гаспері | ||||||
Попередник: | Віктор Емануїл III | ||||||
Наступник: | Титул скасовано | ||||||
| |||||||
5 червня 1944 — 9 травня 1946 | |||||||
Прем'єр-міністр: | П'єтро Бадольйо (5-9 червня 1944) Іваное Бономі (18 червня 1944—19 червня 1945) Ферруччо Паррі (21 червня-8 грудня 1945) Альчіде де Гаспері (10 грудня 1945—9 травня 1946) | ||||||
Монарх: | Віктор Емануїл III | ||||||
Наступник: | Альчіде де Гаспері | ||||||
Ім'я при народженні: | Умберто Нікола Томазо Джованні Марія ді Савойя (італ. Umberto Nicola Tommaso Govanni di Savoia) | ||||||
Народження: |
15 вересня 1904[1][2][…] ![]() Ракконіджі, Кунео, П'ємонт, Італія[4] ![]() | ||||||
Смерть: |
18 березня 1983[1][2][…] (78 років) ![]() Женева, Швейцарія[4] ![]() | ||||||
Поховання: |
Откомбське абатство ![]() | ||||||
Країна: | Королівство Італія | ||||||
Релігія: |
католицька церква ![]() | ||||||
Рід: | Савойський дім | ||||||
Батько: | Віктор Емануїл III | ||||||
Мати: | Єлена Негош-Петрович | ||||||
Шлюб: | Марія Жозе Бельгійська | ||||||
Діти: | Марія Пія, Віктор Емануїл, Марія Габріелла, Марія Беатриса | ||||||
Автограф: | ![]() | ||||||
Монограма: | ![]() | ||||||
Нагороди: |
| ||||||
| |||||||
|
Умбе́рто II (італ. Umberto II; 15 вересня 1904 — 18 березня 1983) — четвертий та останній король Італії із Савойської династії. Правив трохи більше місяця (9 травня — 12 червня 1946 року), за що отримав прізвисько «Травневий король».

Умберто Нікола Томазо Джованні Марія ді Савойя (італ. Umberto Nicola Tommaso Govanni di Savoia)[5], третя дитина та єдиний син третього короля Італії Віктора Емануїла III і принцеси Олени Негош-Петрович, народився 15 вересня 1904 року у Кунео в замку Ракконіджі.
У 1930 році одружився з Марією Жозе Бельгійською. Змалку він здобув гарну освіту, зокрема й військову, проходив стажування в різних військових частинах. Зробив гарну військову кар'єру, командував Південною та Північною італійськими арміями. Проте після приходу до влади в Італії фашистів роль короля суттєво зменшилася; поменшало повноважень і у принца. Де-факто військами керував Беніто Муссоліні.
Під час битви за Францію (Італійського вторгнення у Францію) Умберто командував групою армій «Захід» і показав себе невмілим воєначальником[5]. У вересні 1943, коли німецькі війська підходили до Рима, був змушений із батьком тікати на південь Італії. В червні 1944 Рим звільнено й Умберто повернувся до столиці.
Крайня непопулярність королівської родини змусила Віктора Емануїла в 1946 відректися від влади на користь сина. Це була спроба врятувати монархію. Втім, і до того він фактично виконував обов'язки регента, а батько перебував у Єгипті. Недовге офіційне правління нового короля завершилося остаточним скасуванням монархії у результаті референдуму 2 червня (12 мільйонів італійців проголосували «За» скасування, 10 мільйонів — «Проти»)[5].
Через 9 днів Умберто II офіційно зрікся влади й виїхав до Швейцарії. Він не мав права повернутися на Батьківщину, оскільки в 1947 році було прийнято відповідний закон, який забороняв представникам чоловічої статі Савойської династії повертатися в Італію. У вигнанні Умберто багато подорожував, жив під іменем граф ді Сарре[5].
У 1983 році порушено питання про дозвіл екс-королю повернутися до Італії, але того ж року він помер у Женеві.
23 грудня 1987 року, дружина Умберто отримала дозвіл повернутися, а через два роки їй була призначена пенсія вдови офіцера.
У народі Умберто II отримав прізвисько «Травневий король», оскільки реально правив він трохи більше місяця, переважно у травні 1946 року.

Замолоду у 1920-х роках був коханцем майбутнього режисера Лукіно Вісконті.
Умберто II, з 1930 року був одружений з Марією Жозе Бельгійською (1906—2001[6]), донькою короля Бельгії Альберта I. У них народився один син і три доньки:
- Марія Піа Савойська (1934);
- Віктор Емануїл, принц Неаполітанський (1937—2024)[7];
- Марія Габріела Савойська (1940);
- Марія Беатриса Савойська (1943).
- Вищий орден Святого Благовіщення з ланцюгом
- Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий ланцюг
- Орден Корони Італії, великий ланцюг
- Савойський військовий орден, великий ланцюг
- Савойський цивільний орден з ланцюгом
- Колоніальний орден Зірки Італії, великий ланцюг
- Орден «За заслуги в праці» (Італія) з ланцюгом
- Орден Римського орла, великий золотий хрест з ланцюгом
- Бальї Великого хреста справедливості особливого класу (Мальтійський орден; 17 листопада 1922)
- Орден Заслуг pro Merito Melitensi, великий хрест з ланцюгом (Мальтійський орден)
- Орден Святого Януарія, великий хрест з ланцюгом
- Константинівський орден Святого Георгія, великий хрест справедливості з ланцюгом
- Орден Святого Стефана (Тоскана), великий хрест
- Орден Святого Йосипа, великий хрест
- Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій», великий хрест
- Орден «Святий Олександр», великий хрест з ланцюгом
- Орден Чорного орла з ланцюгом
- Орден Червоного орла, великий хрест
- Орден Святого Губерта
- Орден Золотого лева з ланцюгом
- Орден Спасителя, великий хрест
- Орден Святих Георгія і Костянтина, великий хрест з ланцюгом
- Орден Христа, великий хрест
- Орден Вежі й Меча, великий хрест з ланцюгом
- Орден Михая Хороброго 1-го класу (26 липня 1943)
- Орден Кароля I, великий хрест з ланцюгом
- Орден Андрія Первозванного з ланцюгом
- Орден Святого Олександра Невського
- Орден Білого Орла (Російська імперія)
- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня
- Орден Святої Анни 1-го ступеня
- Орден Орла Грузії, великий хрест
- Орден Золотого руна (19 листопада 1923)
- Орден Карлоса III, великий хрест з ланцюгом
- Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього, великий хрест з ланцюгом
- Верховний орден Христа, великий хрест з ланцюгом (2 січня 1932)
- Орден Леопольда I, великий ланцюг (Бельгія)
- Орден Слона (Данія; 31 серпня 1922)
- Орден князя Данила I, великий хрест особливого ступеня (Чорногорія)
- Орден Святого Олафа, великий хрест (Норвегія)
- Орден Білого Орла (Польща)
- Орден Серафимів (Швеція; 7 вересня 1922)
- Орден Королівського дому Чакрі (Таїланд; 26 березня 1933)
- Королівський вікторіанський ланцюг (Британська імперія)
- Орден Зірки Карагеорія, великий ланцюг (Королівство Югославія)
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б в г Умберто II (рос.)
- ↑ Umberto II — Last King of Italy [Архівовано 30 червня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Помер син останнього короля Італії, який майже все життя прожив у вигнанні. 03.02.2024, 19:51
Попередник Віктор Емануїл III |
![]() |
Король Італії 1946 |
![]() |
Наступник — |
- Народились 15 вересня
- Народились 1904
- Уродженці провінції Кунео
- Померли 18 березня
- Померли 1983
- Померли в Женеві
- Кавалери Вищого ордена Святого Благовіщення
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Маврикія і Лазаря
- Кавалери Великого Хреста ордена Корони Італії
- Кавалери Великого Хреста Савойського військового ордена
- Нагороджені Савойським цивільним орденом
- Кавалери Великого хреста Колоніального ордена Зірки Італії
- Кавалери італійського ордена «За заслуги в праці»
- Кавалери Великого золотого хреста ордена Римського орла
- Кавалери ордена Святого Януарія
- Лицарі Ордену Святого Папи Стефана
- Нагороджені орденом «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
- Кавалери Великого хреста ордена «Святий Олександр»
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери Великого Хреста ордена Червоного орла
- Нагороджені орденом Святого Губерта
- Кавалери Великого хреста ордена Спасителя
- Кавалери Великого хреста португальського ордена Христа
- Кавалери Великого хреста ордена Вежі й Меча
- Кавалери ордена Михая Хороброго 1-го класу
- Кавалери ордена Золотого руна
- Кавалери ланцюга ордена Карлоса III
- Лицарі Великого хреста Ордену Святого Гробу Господнього Єрусалимського
- Кавалери Верховного ордена Христа
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда I
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена князя Данила I
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа
- Кавалери ордена Білого орла (Польща, 1921-1939)
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери ордена Королівського дому Чакрі
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена Святого Станіслава 1 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Королі Італії
- Регенти
- Маршали Італії
- Савойський дім
- Монархи, які зреклися престолу
- Кавалери ордена Михая Хороброго