Унеча
місто Унеча | ||||
---|---|---|---|---|
Унеча | ||||
| ||||
Розташування міста Унеча | ||||
Країна | Росія | |||
Суб'єкт Російської Федерації | Брянська область | |||
Муніципальний район | Унецький район | |||
Код ЗКАТУ: | 15258501 | |||
Код ЗКТМО: | 15658101001 | |||
Основні дані | ||||
Час заснування | 1887 | |||
Статус міста | 1940 | |||
Населення | 22 820 осіб (2020) | |||
Площа | 15 км² | |||
Поштові індекси | 242220 | |||
Телефонний код | +7 48351 | |||
Географічні координати: | 52°51′00″ пн. ш. 32°41′00″ сх. д. / 52.850000000027776536626334° пн. ш. 32.6833333333607782833496458° сх. д.Координати: 52°51′00″ пн. ш. 32°41′00″ сх. д. / 52.850000000027776536626334° пн. ш. 32.6833333333607782833496458° сх. д. | |||
Часовий пояс | +3, влітку +4 | |||
Водойма | річка Унеча | |||
Найближча залізнична станція | Унеча | |||
Відстань | ||||
До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
111 | |||
|
Уне́ча (рос. Унеча) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Унецького району Брянської області. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.
Населення міста становить 22 820 осіб (2020) (27 076 в 2008, 29 039 в 2002, 30,9 тис. в 1999, 28,6 тис. в 1989, 21,7 тис. в 1970, 16,5 тис. в 1959, 14,0 в 1939).
Місто розташоване у верхів'ях річки Унеча, лівої притоки Іпуті, басейн Сожу.
Назву свою Унеча отримала від однойменної річки, на якій вона розташована. В свою чергу, річка Унеча, за однією з версій, походить своїм іменем від слова «юнеча», що означає «молода річка», «нове русло» (на відміну від «стариці» - русла старого, пересохлого)[1]. Перші населенні пункти з іменем Унечі виникають тут у XVII столітті – з 1672-го року відомим є хутір Унеча, а з 1770-го Унецька Рудня.
Місто виникло в 1887 році як залізнична станція на Поліській залізниці. Після будівництва в 1929 році залізниці Харків-Орша, Унеча стає значним залізничним вузлом.
В місті працюють підприємства по обслуговуванню залізничного транспорту.
Діє загальна школа, збудована в 2008 році.
- ↑ Топорова В. Н., Трубачева О.Н. «Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья». М., 1962.(рос.)
- Ігор Роздобудько. Імперська політика русифікації на Стародубщині. // Стародубщина. Нарис українського життя краю.
|
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |