Уриїл (лінійний корабель, 1840)
 Лінійні кораблі «Селафиїл» та «Уриїл»
| |
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Назва: | рос. дореф. «Урiилъ» |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Спаське адміралтейство |
| Закладений: | 28 серпня 1838 |
| Спуск на воду: | 31 жовтня 1840 |
| Потоплений: | 11 вересня 1854 |
| Перебудований: | 1854 |
| Доля: | затоплений на фарватері біля входу на Севастопольський рейд між Костянтинівською та Олександрівською батареями у 1854 році |
| Статус: | потонув |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | лінійний корабель |
| Тип: | «Султан Махмуд» |
| Водотоннажність: | 3790 т |
| Довжина: | 60,2 м |
| Ширина: | 16,3 м |
| Осадка: | 7,2 м |
| Екіпаж: | 750 осіб |
| Озброєння: | 84—96 гармат |
«Уриїл» (рос. дореф. «Урiилъ») — 84-гарматний вітрильний лінійний корабель типу «Султан Махмуд» Чорноморського флоту Російської імперії.
Один із восьми вітрильних 84-гарматних лінійних кораблів типу «Султан Махмуд», що будувалися в Миколаєві з 1836 по 1845 рік. Прототипом серії послужив корабель «Силістрія». Кругла корма цих кораблів підвищувала міцність корпусу, в його наборі використовували металеві деталі, а прядив'яні канати замінили на якір-ланцюги[1]. Водотоннажність корабля становила 3790 тонн, довжина між перпендикулярами — 60,2 метра, ширина — 16,3 метра, осадка — 7,2 метра[2][3].
Озброєння корабля становило 88 гармат, з них шістдесят чотири 36-фунтових, двадцять 24-фунтових гармат і чотири 1-пудових єдинороги[4]. Екіпаж корабля складав 750 осіб[2].
Корабель названо на честь одного з восьми християнських архангелів Уриїла. «Уриїл» став останнім із чотирьох вітрильних лінійних кораблів російського флоту, названих іменем цього архангела.
Закладений у Миколаєві на стапелі Спаського адміралтейства 28 серпня 1838 року, головний будівник — капітан корпусу корабельних інженерів О. С. Акімов[5]. Після спуску на воду 31 жовтня 1840 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[6].
Під час військових кампаній Російської імперії у 1842, 1844, 1845, 1847, 1849 і 1852 років брав участь у практичних плаваннях ескадр кораблів флоту в Чорному морі. З травня до серпня 1853 року також перебував у складі практичної ескадри в Чорному морі, а під час навчальної атаки флоту на Севастопольський рейд 12 серпня перебував у складі атакуючої сторони. У кампанію того ж року з 17 вересня по 2 жовтня перебував у складі загону, що перевозив війська 14-ї дивізії з Одеси до Севастополя[3].
Брав участь у Кримській війні, з 3 листопада 1853 року разом із кораблем «Селафаїл» вийшов у крейсерство до мису Херсонес, де кораблі витримали сильний шторм, після якого обидва 11 листопада повернулися до Севастополя. 12 листопада у складі ескадри контрадмірала Ф. М. Новосильського кораблі знову вийшли в плавання для посилення ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова, проте дорогою до Сінопа корпус корабля почав протікати, і обидва кораблі змушені були 14 листопада повернутися до Севастополя. Після повернення корабель був введений у док, а екіпаж розписаний по берегових батареях на час ремонту[1][2].
У 1854 році зазнав тимберування[ком. 1] в Севастополі[7][8]. 11 вересня того ж року «Уриїл» разом з іншими п'ятьма застарілими лінійними кораблями і двома фрегатами був затоплений на фарватері біля входу на Севастопольський рейд між Костянтинівською та Олександрівською батареями з метою загородження входу ворожих суден на рейд. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти корпус корабля було підірвано[3][9].
- П. Я. Синіцин (1841 — 26 листопада 1847);
- М. Д. Варницький (1848—1849);
- А. Д. Варницький (1849—1854)[ком. 2];
- Коментарі
- ↑ Капітальний ремонт дерев'яного судна. Часткова або повна заміна обшивки або накладення поверх неї нового шару дощок.
- ↑ У «Загальному морському списку» періоди командування кораблем М. Д. Варницьким і А. Д. Варницьким перетинаються. Так, у нарисі про О. Д. Варницького це період з 1848 до 1855 року, а в нарисі про Н. Д. Варницького — 1848—1849 роки[10].
- Джерела
- ↑ а б Корабль «Уриил» (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ а б в Окороков, А. В. (2016). Свод объектов подводного культурного наследия (рос.). Москва: Институт наследия. с. 73. ISBN 978-5-86443-211-2.
- ↑ а б в Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 145. ISBN 5-203-01788-3.
- ↑ Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 302. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: октябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (30 червня 2018). Спасское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 462—463.
- ↑ Бугаенко, Б. А.; Галь, А. Ф. (2005). История судостроения от древнейших времен до конца парусной эпох (рос.). Т. 1. Николаев: Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. с. 167. ISBN 966-321-038-9.
- ↑ Смирнов, Н. М., ред. (2018). История военно-морского искусства. XIX век (рос.). Москва: Вече. с. 316. ISBN 978-5-4444-6691-9.
- ↑ Веселаго, Ф. Ф. (2013). Царствование императора Павла I/Царствование императора Александра I. А — Г. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. 6. Санкт-Петербург: Издательство «Атлант». с. 444, 446. ISBN 978-5-906200-09-9.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)