Урсулович Петро Володимирович
| Петро Урсулович Урсулович Петро Володимирович | |||
|---|---|---|---|
 Старший солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 12 липня 1979 Калуш, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР  | ||
| Смерть | 30 жовтня 2022 (43 роки) Невське, Красноріченська селищна громада, Сватівський район, Луганська область, Україна | ||
| Поховання | Калуш | ||
| Національність | українець | ||
| Псевдо | «Хмурий» | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Командування | |||
| Командир 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 80 ОДШБр | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Петро Володимирович Урсулович (12 липня 1979, м. Калуш — 30 жовтня 2022, неподалік с. Невське) — український військовослужбовець, старший солдат 80 ОДШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордену «За мужність» ІІ і ІІІ ступенів (2022).
Народився 12 липня 1979 в місті Калуш. Був молодшою дитиною у сім'ї. Навчався в школі № 5. Займався танцями. Закінчив Тернопільську академію.
Учасник Революції Гідності з грудня 2013-го року в Самообороні Майдану.
Ветеран АТО/ООС у складі 4 батальйону оперативного призначення Національної гвардії України «Крук».
З 2016—2022 працював у компанії Softjourn на посаді керівника служби безпеки.
2018 року визнаний «Волонтером року» у рамках міського конкурсу-рейтингу популярності та здобутків «Досягнення року». У перший день широкомасштабної війни став на захист України[1].
24 лютого 2022 повернувся до війська. Старший солдат, командир 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 80 ОДШБр.
Отримав поранення, але відновившись повернувся на передову.
Загинув у бою з російськими окупантами неподалік села Невське Сватівського району Луганської області[2]. 4 листопада похований на Алеї слави міського кладовища м. Калуш[3].
Залишилися дружина, донька, брат та батьки.
- Орден «За мужність» ІІ ступеня (23 грудня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (4 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5]
- 12 вересня 2023 року на фасаді Калуського ліцею № 5 відкрили інтерактивну меморіальну дошку загиблому Герою, випускнику ліцею — Петру Урсуловичу «Хмурому»[6].
- ↑ На Луганщині загинув калушанин Петро Урсулович | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ На війні загинув військовий з Прикарпаття Петро Урсулович. Голос-Інфо (укр.). 1 листопада 2022. Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ Калуш попрощався з "майданівцем" і десантником Петром Урсуловичем | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ Указ президента України №886/2022 «Про відзначення державними нагородами України». 23 грудня 2022.
- ↑ Указ президента України №556/2022 Про відзначення державними нагородами України. 4 серпня 2022.
- ↑ Шлях воїна і бойового медика. У Калуші вшанували загиблих Петра Урсуловича та Ігоря Піха | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 22 грудня 2024.
- Старші солдати (Україна)
- Народились 12 липня
- Народились 1979
- Уродженці Калуша
- Померли 30 жовтня
- Померли 2022
- Померли у Сватівському районі
- Поховані в Калуші
- Військовики 80-ї окремої десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники Революції гідності