Перейти до вмісту

Уріє Едемова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Уріє Едемова
Народилася23 квітня 1938(1938-04-23) (86 років)
Байдарська долина, м. Балаклава, Крим
ГромадянствоУкраїни
Діяльністьписьменництво
Alma materТашкентський державний університет
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
НагородиСпеціальна нагорода «За внесок у розвиток кримськотатарської літератури», 2020
ПреміїЛітературна премія імені Шаміля Алядіна у номінації «Проза», 2013

Уріє Едемова — кримськотатарська письменниця, член Союзу письменників СРСР, Національної спілки письменників України[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Уріє Едемова народилася 23 квітня 1938 року у Байдарській долині, м. Балаклава. У 1944 році родина була депортована до Узбекистану та мешкала у Сирдар’їнській області у колгоспі імені Навої.

Після школи навчалася у медичному училищі імені Жуковського, яке закінчила з відзнакою. Здобувши медичну освіту, працювала медичною сестрою у лікарні[2][3].

Надалі поступила на факультет журналістики Ташкентського державного університету, який закінчила у 1975 році.

З 1965 року Уріє Едемова працювала у редакції газети «Ленин байрагьы»,  потім – в Узбецькому державному видавництві імені Г. Гуляма.

З 1971 року була редактором, а згодом завідувачем відділу кримськотатарської літератури.

У 1992 році переїздить до Криму та стає керівником відділу кримськотатарської літератури у видавництві «Таврія» у Сімферополі[4][5].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Червона троянда (збірка оповідань, кримськотатарською мовою), Ташкент, 1970;
  • Обручка (повість і оповідання, кримськотатарською мовою), Ташкент, 1974;
  • Завжди зі мною (повість, кримськотатарською мовою), Ташкент, 1977;
  • Доля (повість, кримськотатарською мовою), Ташкент, 1981;
  • Полум’я серця (повісті, кримськотатарською мовою), Ташкент, 1985;
  • У місячну ніч (роман, кримськотатарською мовою), Сімферополь, 2005[6].

Премії та нагороди

[ред. | ред. код]
  • Літературна премія імені Шаміля Алядіна у номінації «Проза», 2013[7];
  • спеціальна нагорода «За внесок у розвиток кримськотатарської літератури», 2020[8][9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Едемова Уріє - Clarity Project. clarity-project.info. Процитовано 28 грудня 2024.
  2. :: ECONOMY :: ФЕНОМЕН ТРАВМИ В МАЛІЙ ПРОЗІ УРІЄ ЕДЕМОВОЇ(НА МАТ-ЛІ ОПОВІДАННЯ "ANA ALĞIŞI"). www.economy-confer.com.ua. Процитовано 28 грудня 2024.
  3. Арнаутова, Айше; Емірамзаєва, Афізе (2024). Історія розвитку кримськотатарського перекладознавства (з періоду депортації до сьогодення). https://journals.cusu.in.ua/ (Наукові записки). Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. с. 23—24. Процитовано 28.12.2024.
  4. біографії видатних кримців. maidan.org.ua. Процитовано 28 грудня 2024.
  5. "Відрізняємося історією, професійними кадрами, вмінням виживати у кризових ситуаціях". Урядовий Кур’єр. 22 лютого 2011. Процитовано 28 грудня 2024.
  6. Юнусов, Ш. Е. (2009). Едемова Уріє. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 28 грудня 2024.
  7. Іващенко, Валентина, ред. (2013). Лауреати міжнародних та вітчизняних премій у галузі культури та мистецтва 2013 року (PDF). https://nlu.org.ua/. Міністерство культури України. с. 16. Процитовано 28.12.2024.
  8. Засуджені в Росії журналісти отримали премію «Кримський інжир» у спецномінації «Слова Свободи». detector.media (укр.). 21 листопада 2022. Процитовано 28 грудня 2024.
  9. Читомо (28 грудня 2020). Літературний конкурс «Кримський Інжир» оголосив переможців. chytomo.com (укр.). Процитовано 28 грудня 2024.