Перейти до вмісту

Усамбара

Координати: 4°45′ пд. ш. 38°30′ сх. д. / 4.750° пд. ш. 38.500° сх. д. / -4.750; 38.500
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

4°45′ пд. ш. 38°30′ сх. д. / 4.750° пд. ш. 38.500° сх. д. / -4.750; 38.500

Усамбара
суах. Usambara, Milima ya Usambara
англ. Usambara Mountains
Вид на гори зі шляху Момбо-Соні, регіон Танга, серпень 2006 року
Вид на гори зі шляху Момбо-Соні, регіон Танга, серпень 2006 року
Вид на гори зі шляху Момбо-Соні, регіон Танга, серпень 2006 року
Країна Танзанія Танзанія
Найвища точка Сунґві
 - висота 2327 м
CMNS: Усамбара у Вікісховищі

Уса́мба́ра (суах. Usambara, Milima ya Usambara, англ. Usambara Mountains) — гори на північному сході Танзанії; частина Східно-Африканського рифта.

Розташовані у прикордонні з Кенією, між Кіліманджаро та Індійським океаном, на південний схід від гір Паре; поділяються на Східну і Західну Усамбару.

Геологічний вік гір оцінюється щонайменше в 100 мільйонів років[1]. Гори характеризуються крутими скелями й пагорбами, відомі високим рівнем ендемізму флори та фауни[2][3]. Три гірських хребта — Удзунгва, Східна Усамбара та Улугуру мають найбільше значення для збереження багатого біологічного різноманіття Рифту[2].

Адміністративно гори Усамбара розташовані в танзанійському регіоні Танга. На схилах проживають і здійснюють господарську діяльність люди народу шамбала (самбаа, усамбані), а також представники деяких менших етнічних груп (бондеї)[4].

Географія

[ред. | ред. код]
Західна Усамбара, біля Лушото (2013)

Глибока річкова долина Луенґера ділить гірську систему на Східну і Західну Усамбару. Східне плато є нижчим і вологішим, відчувається близькість Індійського океану. Найвища точка Східної Усамбари становить 1 506 метрів над рівнем моря. Західна частина гір Усамбра — значно ширша й вища. Тут здіймаються декілька вершин на понад 2 000 метрів; найвищий пік сягає 2 440 метрів над рівнем моря.

Загальна площа гірського масиву — 3 500 км², з яких приблизно тисяча км² припадає на Східну Усамбару. Довжина хребта становить близько 100 км, ширина — 20—40 км.

Скельні породи представлені переважно гнейсом, мармуром і анортозитом.

Клімат

[ред. | ред. код]

Для клімату Усамбари характерними є 2 дощові і 2 сухі сезони. Перший період дощів триває з квітня по травень, другий — з жовтня по грудень. Сухі сезони, відповідно, з грудня по березень та з червня по жовтень.

У цілому клімат Східної Усамбари досить сильно контрастує з кліматом решти території Танзанії. Оскільки гірський хребет є невисоким і розташований поруч з океаном, він отримує більше опадів, пересічна кількість яких сягає 2000 мм на рік, а у пікові роки — узагалі понад 3000 мм. Зливи сприяють росту й підтриманню тривалої життєдіяльності вологих тропічних лісів. Втім, з 1930-х років відбулись зміни клімату Східної Усамбари, що спричинили скорочення дощових сезонів і більшу хмарність.

Середньорічна температура в горах — 20 °С, денна температура в залежності від сезону коливається від 16 ° С до 30 °С, нічна — від 11 °С до 16 °С.

Річні зміни клімату в значній мірі визначаються мусонами Індійського океану. Жарка пора року припадає на період між груднем і березнем, коли вітри касказі (kaskazi) дмуть з північного боку. Південні вітри переважають з травня по жовтень.

Флора

[ред. | ред. код]
Державний готель у горах Усамбара

Гори Усамбара — це територія незайманих тропічних лісів, що саме по собі є достатньою рідкістю для Східної Африки. Відтак, у Східній Усамбарі фіксується один з найвищих рівнів біорізноманіття на континенті. Кількість опадів і висота є головними чинниками, що визначають розподіл видів дерев. У районах з найбільшою кількістю опадів зустрічається більше ендемічних видів рослин і тварин.

У Західній Усамбарі і частково в горах Паре розташований національний парк Мкомазі.

Деякі з лісів Східної Усамбари потерпають від інвазії дерева Maesopsis eminii.

У тропічних лісах Усамбари чимало рідкісних, ендемічних або близьких до таких рослинних видів. Загалом тут росте понад 2 тисячі рослин, з яких близько 3 % є ендемічними, ще 22 % — близькі до ендемічних. З 276 видів дерев 50 також є ендеміками, а 16 з них можна побачити винятково на сході Усамбарських гір.

Отже, тут ростуть 7 видів сенполії, молочаї, акації, гігантські папороті та пальми, лобелії, камфорні дерева, евкаліпти й фігові дерева. Деякі з більш родючих ґрунтів у передгір'ях були зайняті людиною під плантації цінних тикових дерев.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Africa Adrenalin/Usambara Mountains. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 19 серпня 2018.
  2. а б East Usambara Forest Landscape Restoration Project. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 19 серпня 2018. [Архівовано 2014-12-09 у Wayback Machine.]
  3. Bird Life International/Important Birda Areas (IBAs)/East Usambara Mountains. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 19 серпня 2018.
  4. Usambara Mountains trekking. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 19 серпня 2018.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Forest history in East Africa's Eastern Arc Mountains: Biological science and the uses of history by Christopher A. Conte in: BioScience Vol. 60/4 (2010), pp. 309–313.
  • The biological importance of the Eastern Arc Mountains of Tanzania and Kenya by N.D. Burgessa, T.M. Butynski, N.J. Cordeiroe, N.H. Doggart, J. Fjeldså, K.M. Howell, F.B. Kilahama, S.P. Loader, J.C. Lovett, B. Mbilinyi, M. Menegon, D.C. Moyer, E. Nashanda, A. Perkin, F. Rovero, W.T. Stanley and S.N. Stuart in: Biological Conservation Vol. 134/2 (2007), pp. 209–231.
  • The importance of Nilo and Nguu North Forest Reserves for the conservation of montane forest birds in Tanzania by Seddon, N., Capper, D.R., Ekstrom, J.M., Isherwood, I.S., Muna, R., Pople, R.G., Tarimo, E. and Timothy, J. in: Biological Conservation Vol. 87 (1999), pp. 59–72.
  • Forest Conservation in the East Usambara Mountains, Tanzania by A.C. Hamilton, R. Bensted-Smith and IUCN Tropical Forest Programme (1989, Illustrated book)
  • "Route to a Regional Past: An Archaeology of the Lower Pangani (Ruvu) Basin, Tanzania, 500-1900 CE" by Jonathan Walz (2010). Ph.D. Dissertation, University of Florida, Gainesville.