Перейти до вмісту

Усиков Олексій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Усиков Олексій Михайлович
Народився1897 Редагувати інформацію у Вікіданих
Троїцьке, Троїцька волость, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помервересень 1962 Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська РСР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної Ради УРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяРКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих

Олексі́й Миха́йлович У́сиков (У́сіков) (1897 Редагувати інформацію у Вікіданих, Троїцьке, Троїцька волость, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих — вересень 1962 Редагувати інформацію у Вікіданих, Київ Редагувати інформацію у Вікіданих) — український радянський діяч, голова Держплану УРСР, народний комісар промисловості будівельних матеріалів УРСР. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (травень 1940 — січень 1949). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1897(1897) року в родині селянина-бідняка в селі Троїцьке, тепер Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Україна. У 1911 році закінчив початкову сільську школу. З 1911 по 1913 рік наймитував у селі Троїцькому.

У 1913–1916 роках — робітник рудника «Вітка» міста Юзівки на Донбасі.

З травня 1916 по грудень 1917 року служив у російській армії. Після демобілізації повернувся в рідне село.

У жовтні 1918 року вступив у 1-й партизанський полк міста Павлограда Катеринославської губернії. Потім воював у партизанському загоні імені Леніна, який діяв у тилу російських білогвардійських військ генерала Денікіна в напрямку Біла Церква — Катеринослав. У бою під Кременчуком був поранений.

Член РКП(б) з 1919 року.

У квітні — липні 1920 року — член комісії по боротьбі з бандитизмом і дезертирством в місті Павлограді. З липня по вересень 1920 року служив у 8-му повітряному загоні 51-ї дивізії Червоної армії, яка воювала проти російських білогвардійських військ барона Врангеля під Каховкою. У жовтні 1920 — березні 1921 року — заступник голови комісії по боротьбі з бандитизмом і дезертирством в Павлограді Катеринославської губернії.

У 1921–1924 роках — помічник командира полку РСЧА із політичної частини; помічник окружного військового комісара із всевобучу.

У 1924–1928 роках — на профспілковій роботі: голова робітничого комітету в Асканії-Новій на Херсонщині; голова Велико-Токмацької районної ради профспілок; секретар Мелітопольського окружного відділу спілки робітників земельного та лісового господарства (Робземлісу).

У 1928–1929 роках — секретар партійного комітету заводу «Червоний прогрес» у місті Великий Токмак на Запоріжчині.

У 1929–1932 роках — помічник директора заводу в місті Мелітополі; директор заводу «Радіатор» в місті Ржищеві Київської області.

У 1932–1936 роках — студент Української промислової академії в Харкові, здобув спеціальність інженера-технолога машинобудування.

У 1936–1937 роках — голова Харківської обласної ради товариства винахідників.

У жовтні 1937 — травні 1938 року — голова Центральної ради товариства винахідників у місті Києві. З травня 1938 року — на відповідальній роботі в Державній плановій комісії (Держплані) при РНК Української РСР.

У травні 1938 — 28 травня 1940 року — голова Державної планової комісії (Держплану) при Раді Народних Комісарів Української РСР.

28 травня 1940 — 25 березня 1946 року — народний комісар промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

Потім перебував на відповідальній роботі в галузі промисловості будівельних матеріалів.

З 1949 року — на науковій роботі. До вересня 1962 року — керівник лабораторії теплоізоляційних матеріалів Науково-дослідного інституту будівельних матеріалів та виробів Академії будівництва і архітектури Української РСР у Києві.

Помер у вересні 1962 року в місті Києві.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ушкалов Петро Якович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 216–217.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 75.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Алексей Михайлович Усиков // Большевистское знамя : газета. — Одесса, 1938. — № 119. — 3 июня. — С. 1. (рос.)
  • О. М. Усиков : некролог // Вечірній Київ : газета. — Київ, 1962. — № 219 (5548). — 15 вересня. — С. 4; № 220 (5549). — 17 вересня. — С. 4