Усть-Вілюйський хребет
| Усть-Вілюйський хребет | ||||
.jpg) | ||||
|
64°32′21.000000101202″ пн. ш. 126°21′49.000000096013″ сх. д. / 64.53917° пн. ш. 126.36361° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія[1] | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Кобяйський улус | |||
| Тип | гірський хребет[1] | |||
| Висота | 815 м | |||
  Усть-Вілюйський хребет Усть-Вілюйський хребет (Росія) | ||||
 | ||||
 Усть-Вілюйський хребет у Вікісховищі | ||||
Усть-Вілюйський хребет (рос. Хребет Усть-Вилюйский, якут. Уус Бүлүү) — гірський масив у Якутії, Росія. Хребет в основному незаселений, є лише декілька занедбаних сіл.[2]
Усть-Вілюйський хребет — підхребет Верхоянського хребта, складова Східно-Сибірського нагір'я. Здіймається на південний захід від Верхоянського хребта, прямує над східним берегом річки Лена, навпроти гирла річки Вілюй? обмежує Центральноякутську низовину. Найвища точка хребта - безіменний пік, заввишки 998 м. Згідно з іншими джерелами, заввишки 813 м.[3]
Хребет прямує паралельно хребту Кутургін, що здіймається на північний схід, за яким прямує хребет Бигин. Північно-західний кінець Чочумського хребта, який простягається далі на південний схід, здіймається від східного кінця Усть-Вілюйського хребта.[4][5]
Схили гір рівні і покриті модриновою тайгою. Тварини що зустрічаються в регіоні — лось, соболь, ондатра, дикий північний олень, бурий ведмідь, росомаха, тетерев, глушець, орлан-білохвіст, орябок, баран сніговий, беркут, сапсан, Marmota camtschatica, казарка чорна і лебідь-кликун. 999,221 га хребту є заповідною зоною.[2]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Усть-Вілюйський хребет
- ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Усть-Вилюйский - ООПТ России
- ↑ Operational Navigation Chart C-6, 3rd edition
- ↑ Google Earth
- ↑ Хребет Усть-Вилюйский - Wikimapia
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |