Перейти до вмісту

Уффе Еллеман-Єнсен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Уффе Еллеман-Єнсен
Uffe Ellemann-Jensen
Уффе Еллеман-Єнсен
Уффе Еллеман-Єнсен
Міністр Закордонних Справ Данії
10 вересня 1982 року — 25 січня 1993 року
Прем'єр-міністр: Поуль Шлютер
Попередник: К'єлд Олесен
Наступник: Нільс Хелвег Петерсен
Голова партії «Венстре»
23 липня 1984 року — 18 березня 1998 року
Попередник: Хеннінг Крістоферсен
Наступник: Андерс Фогг Расмуссен
Голова партії «Альянс лібералів та демократів за Європу»
1995 рік — 2000 рік
Попередник: Віллі де Клерк
Наступник: Вернер Хоєр
 
Народження: 1 листопада 1941(1941-11-01)[1][2][…]
Данія Данія Хаарбі
Смерть: 18 червня 2022(2022-06-18)[4][5][6] (80 років)
Østerbrod, Копенгаген, Столичний регіон, Данія[5]
Причина смерті: злоякісна пухлина[7]
Поховання: Ordrup Cemeteryd
Національність: Данець
Країна: Королівство Данія[5]
Освіта: Birkerød Gymnasiumd (1960)[8] і Копенгагенський університет (1969)[8]
Партія: Венстре Данія
Рід: Ellemannd
Батько: Jens Peter Jensend
Шлюб: Аліса Вестергаард (1971 — досьогодні)
Діти: Карен Еллеманн і Якоб Еллеманн-Єнсенd
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Уффе Еллеман-Єнсен (дат. Uffe Ellemann-Jensen; 1 листопада 1941 — 18 червня 2022)[9] — данський політик, міністр закордонних справ Данії в адміністрації консерватора Поуля Шлютера з 1982 по 1993 рр. Він був лідером «Либеральної партії Данії Венстре» з 1984 по 1998 рр. та партії «Альянс лібералів та демократів за Європу» з 1995 по 2000 рр. З 1998 року Елемен-Єнсен посідає крісло голови Балтійського форуму розвитку, що є некомерційною ланкою організації, яка займається розвитком бізнесу у Прибалтійському регіоні.

Палка прихильність до НАТО та Європейського Союзу, яка базується на його впевненості в ідеї Західної єдності, призвела до численних політичних суперечок із лівою опозицією. Кілька разів опозиція намагалася скомпрометувати його політику щодо солідарності з НАТО, але невдало. Уффе Елеману-Єнсену вдалося переконати більшість у данському парламенті Фолькетинг у необхідності активної підтримки коаліції на чолі з США проти Іраку під час війни в Перській затоці. Щобільше, він ініціював визнання Данією незалежності трьох Балтійських країн у 1991 році, коли саме Данія першою встановила дипломатичні відносини з кожною із новостворених країн. У 1992 році разом зі своїм німецьким колегою Гансом-Дітріхом Геншером запропонував створення Ради держав Балтійського моря (CBSS) та Єврофакультету[10].

Після падіння правоцентристського керівництва, під час якого він також обіймав посаду заступника прем'єр-міністра, у 1993 році після «випадку Таміл», він очолював опозицію до загальних виборів у 1998 році, на яких йому не вистачило одного місця. Якби його партія отримала всього на 85 голосів більше, він міг би сформувати новий правоцентристський уряд як прем'єр-міністр. Після цього він вирішив піти з політики і його наступником на посаді лідера «Венстре» став Андерс Фог Расмуссен, який став прем'єр-міністром Данії у 2001 році.

Нова активна зовнішньополітична діяльність Данії продовжилась і після десятирічного перебування Еллеман-Єнсена на посаді міністра закордонних справ, та остаточно стала поворотною у данській закордонній та оборонній політиці. Відтоді вона носить назву «доктрина Еллемана-Єнсена».

У 1995 році Уффе Еллеман-Єнсен був кандидатом на посаду Генерального секретаря НАТО, коли Віллі Клаас був змушений скласти з себе ці обов'язки. Він отримав підтримку уряду США, але Франція відхилила його кандидатуру, віддавши свою прихильність іспанському кандидатові Хав'єру Солана. Уффе Еллеман-Єнсен ніколи не приховував свого розчарування щодо того, що він не отримав посаду, до якої прагнув протягом всієї своєї політичної кар'єри.

Залишивши політику, Уффе Еллеман-Єнсен став оглядачем данського щотижневика «Berlingske Tidende» та одним з інвесторів «Project Syndicate».

Еллеман-Єнсен став центральною постаттю у карикатурному скандалі, пов'язаному із публікацією данським щотижневим виданням «Jyllands-Posten» 12 сатиричних зображень пророка Мухаммеда у вересні 2005 року. У своїй колонці, через кілька днів після публікації карикатур, він стверджував, що вважає карикатури втіленням «непотрібних провокацій», вважаючи, що вони являють собою карикатуру на «дорогоцінну данську свободу слова». Еллеман-Єнсен дотримувався даних міркувань протягом усього конфлікту, однак підтримував позицію данського прем'єр-міністра щодо того, що уряд не має права і можливості застосування каральних мір по відношенню до видання.

Уффе Еллеман- Єнсен завжди захищав своє приватне життя. Тим не менш, всім добре відомо, що він є затятим мисливцем та рибалкою, а також автором кількох книг-бестселерів. Особливо тих, які описують період обіймання ним посади міністра закордонних справ та період холодної війни, саме вони принесли йому широке визнання та повагу критиків.

18 грудня 2002 року Уффе Еллеман-Єнсен був нагороджений Великим хрестом ордену Данеброг. Для політика, що не обіймав посади прем'єр-міністра у Данії це велика рідкість бути нагородженим Великим хрестом.

12 лютого 2010 року Уффе Еллеман-Єнсен отримав вищу нагороду Північної Македонії, Орден «8 вересня», за внесок у посилення дансько-македонських відносин та підтримку, що він її надавав Македонії у перші роки незалежності на початку 1990-х років.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Уффе Еллеман-Єнсен є сином колишнього члена Фолькетинга Єнса Петера Єнсена. У 1971 році він одружився з Алісою Вестергаард. Вони мають четверо дітей, серед яких Карен Еллеман.

Опубліковані праці

[ред. | ред. код]
  • De nye millionærer (Нові мільйонери) — 1971 р.
  • Det afhængige samfund (Залежне суспільство) — 1972 р.
  • Hvad gør vi ved Gudenåen? (Що нам робити з Gudenåen) — 1973 р.
  • Den truede velstand (Небезпечна заможність) — 1974 р.
  • Økonomi (Економіка) — 1975 р.
  • Da Danmark igen sagde ja til det fælles (Коли Данія знову сказала «так» громадськості) — 1987 р.
  • Et lille land, og dog (Маленька країна, або, можливо, ні) — 1991 р.
  • Olfert Fischer i Golfen (Ольферт Фішер у Перській затоці) — 1991 р., з Св. І.С'єде
  • Din egen dag er kort (Ваш власний день — короткий) — 1996 р.
  • Rent ud sagt — indfald og udfald (Відверта розмова — ідеї та загрози) — 1997 р.
  • Sådan set (Спосіб говорити) — 1997 р. з Еріком Вернером
  • EU — derfor (ЄС — причина) — 1998 р.
  • Ude med snøren (Коли закінчилась риболовна леска) — 2001 р.
  • Østen for solen (Схід сонця) — 2002 р.
  • FODfejl (Входячи у це) — 2004 р.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ https://nyheder.tv2.dk/live/2022-06-28-uffe-ellemann-jensen-bisaettes
  5. ↑ а б в Harding M., Rüdiger M. Uffe Ellemann-Jensen // Den Store Danske Encyklopædi — 1994.
  6. ↑ Gravsted.dk
  7. ↑ https://nyheder.tv2.dk/politik/2022-06-19-uffe-ellemann-jensen-er-doed
  8. ↑ а б https://www.ft.dk/medlemmer/fhvmf/u/uffe-ellemann-jensen
  9. ↑ Stephensen, Emma Klinker (28 червня 2022). Uffe Ellemann-Jensen bisættes. nyheder.tv2.dk (дан.). Процитовано 28 червня 2022.
  10. ↑ Gustav N Kristensen, Born into a Dream. EuroFaculty and the Council of the Baltic Sea States, Berliner Wissenschafts-Verlag 2010, ISBN 978-3-8305-1769-6

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с.
  2. Commentary by Uffe Ellemann-Jensen at the website of World News
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Уффе_Еллеман-Єнсен