Файнтух Яків Самійлович

Яків Самійлович Файнтух
Яків Самійлович Файнтух
	Зображення
Основна інформація
Дата народження	19 грудня 1892
Місце народження	Бердичів
Дата смерті	23 липня 1974 (81 рік)
Місце смерті	Одеса
Громадянство	СРСР
Професія	композитор
Освіта	Одеська консерваторія

Яків Самійлович Фа́йнтух (нар. 19 грудня 1892, Бердичів — 23 липня 1974, Одеса) — український радянський композитор; член Спілки композиторів СРСР.

Біографія

Народився 7 [19] грудня 1892(18921219) року в місті Бердичеві (тепер Житомирська область, Україна). Під час Першої світової війни з 1914 по 1917 рік служив у Російській імператорській армії. З 1917 року — театральний композитор. З 1919 по 1922 рік служив в Червоній армії.

1930 року закінчив Одеську консерваторію по класу композиції (викладачі В. Золотарьов, П. Молчанов). У 1933 році закінчив також радіофакультет. З 1935 року викладач консерваторії і музичного училища в Одесі.

У 1936—1941 роках — член правління, у 1932—1941 і 1945—1952 роках — відповідальний секретар Одеського відділення Спілки композиторів СРСР.

Під час Другої світової війни з 1941 по 1945 рік — композитор Узбецького і Російського театрів в Самарканді. Був головою відділення Спілки композиторів Узбецької РСР.

Після війни повернувся до Одеси, де продовжив писати музику. Помер в Одесі 23 липня 1974 року, похований в Одесі.

Творчість

радіоопера «Красная Пресня» (1933);
оперети — «Розита», «Девушки из гарема», «Тамилла» (1923—1929);
для солістів, хору та симфонічного оркестру — кантата «Полководец» (слова А. Малишка, 1947), «Сюита» (слова Т. Шевченка, 1947);
для хору та симфонічного оркестру — «Узбекистан» (1944);
для симфонічного оркестру — «Увертюра» (1928), сюїти: «Октябрьская» (1931), «На еврейские народные темы» (1936), «На молдавские народные темы» (1938), «Дружба народов» (1948), «На закарпатские народные темы» (1950), «Симфоническая поэма на русские и украинские темы» (1959), «Сюита» (1967);
для скрипки та оркестру — «Концерт» (1951);
для струнного квартету — квартети: I (1928), II (1945), «Сюита» (1927);
для хору — «Памяти Ленина» (1924), на слова Т. Шевченка (1940), на слова П. Воронька (1952);
романси на слова О. Пушкіна (1934);
пісні для шкіл та клубів (1929);
музика до спектаклів (більше 20);
музика до фільмів, у тому числі «Женщина страны Советов» (1939), «Колхозы Украины» (1939);
обробки народних пісень: 12 молдавських (1938), 25 українських (1945), узбецьких (1944).

Література

Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 598 . — ISBN 5-88500-042-5.;
Костриця М. Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — 2 т., с. 190.