Очікує на перевірку

Фанта Артем Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артем Фанта
Фанта Артем Валерійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження16 січня 1989(1989-01-16)
Козацьке, Сумська область, УРСР
Смерть7 листопада 2022(2022-11-07) (33 роки)
Донецька область, Україна
Національністьукраїнець
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ
Територіальна оборона
Формування
Війни / битвиросійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Арте́м Вале́рійович Фа́нта (1989—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 16 січня 1989 року в селі Козацьке Конотопського району Сумської області[1]. Закінчив 9 класів Козацької школи. В 2007 році призваний до лав Збройних Сил України на строкову службу, проходив у Навчальному центрі в селищі Десна на Чернігівщині. Після закінчення служби у 2011 році продовжив навчання в Кролевецькому ВПУ, по закінченні якого 2014-го здобув професію муляра-штукатура і лицювальника-плиточника. 2019 року вступив до Глухівського агротехнічного фахового коледжу Сумського національного аграрного університету на факультет «Будівництво та цивільна інженерія». Здобув професійну кваліфікацію техніка-будівельника. Жив і працював у місті Київ, створив приватну фірму.

24 лютого 2022 року долучився до лав сил оборони України.

Загинув 7 листопада 2022 року в Донецькій області[2].

Без сина лишилась мама Інна Володимирівна.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Редактор. Фанта Артем Валерійович. sumymemory.gov.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2024.
  2. Нашого земляка, уродженця с.Козацьке Артема ФАНТУ, який загинув боронячи свою Батьківщину від російського окупанта нагородили Орденом «За мужність III ступеня» (посмертно). bochechkivska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2024.
  3. Указ президента України №17/2023.

Джерела

[ред. | ред. код]