Фауністичний комплекс

Фауністи́чний ко́мплекс — тваринний світ, пов'язаний із певними рослинними угрупованнями. Існують такі фауністичні комплекси як лісові, степові, лучні, болотні, прісних водойм тощо.

По В. В. Кучеруку (1959^[1]) і І. Л. Кулік (1972^[2]), фауністичний комплекс — це сукупність видів, поширених тільки в певній природній зоні або тих, які мають у ній оптимум ареалу.

За Н. В. Тупіковою (1975^[3]), «фауністичний комплекс — це специфічний набір видів зі схожим поширенням, пов'язаний спільністю розвитку з певними типами ландшафтів; як наслідок спільної еволюції види пристосовані один до одного, до природно-територіальних комплексів… знаходять тут оптимальні умови».

За М. Г. Олсуфьєвим (1980^[4]), фауністичний комплекс — це група видів, що мають схожі ареали і екологію.

За Ю. О. Дубровським і І. Л. Кулік (1979^[5]), «фауністичні комплекси тварин… є одним з компонентів біогеоценозів» (с. 258). Як пишуть ці автори, ці критерії «застосовні для оцінки приналежності виду до фауністичного комплексу будь-якої ландшафтної зони». Отже, будь-якій ландшафтній зоні властивий свій фауністичний комплекс (чому тільки зоні, а не підзоні, тим більше що в останніх схемах зональності багато підзон переводяться в ранг зони?). І для кожної зони «розробляється» (Дубровский, Кулик, 1979) свій фауністичний комплекс, поки в основному ссавців, потім, ймовірно, послідують аналогічні роботи по найрізноманітніших групах тварин.

Література

Исаченко А. Г. Основные принципы физико-географического районирования и вопросы построения таксономической системы единиц // Уч. записки Ленингр. ун-та. Сер. геогр. наук, 1962. — Вып. 8.
Кучерук В. В. Опыт анализа развития взглядов русских зоогеографов на расчленение Палеарктики // Тр. Моск. об-ва испыт. природы, 1972. — Т. 48.
Никольский Г. В. О биологической специфике фаунистических комплексов и значение их анализа для зоогеографии // Очерки по общ. вопросам ихтиологии. — М.; Л.: АН СССР, 1953. — С. 65–76.
Чернов Ю. И. Понятие «животное население» и принципы геозоологических исследований // Журн. общ. биол. — 1971. — Т. 32, № 4.

Примітки

↑ Кучерук В. В. Степной фаунистический комплекс млекопитающих и его место в фауне Палератики // География населения наземных животных и методы его изучения. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1959.
↑ Кулик И. Л. Таежный фаунистический комплекс млекопитающих Евразии // Бюл. Моск. об-ва испыт. природы. Отд. биол. — 1972. — Т. 77, вып. 4.
↑ Тупикова Н. В., Емельянова Л. Е. К методике учета леммингов на неогороженных площадках // Бюл. МОИП. Отд. биол. — 1975. — Т. 80, вып. 1. — С. 65-71.
↑ Олсуфьев Н. Г. Эпизоотология (природная очаговость) туляремии // Туляремия. — М. : Медицина, 1960. — С. 136—206.
↑ Дубровский Ю. А., Кулик И. Л. Эволюционно-исторический анализ современных ареалов // Общие методы изучения истории современных экосистем. — М.: Наука, 1979. — С. 237—274.

[1] Кучерук В. В. Степной фаунистический комплекс млекопитающих и его место в фауне Палератики // География населения наземных животных и методы его изучения. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1959.

[2] Кулик И. Л. Таежный фаунистический комплекс млекопитающих Евразии // Бюл. Моск. об-ва испыт. природы. Отд. биол. — 1972. — Т. 77, вып. 4.

[3] Тупикова Н. В., Емельянова Л. Е. К методике учета леммингов на неогороженных площадках // Бюл. МОИП. Отд. биол. — 1975. — Т. 80, вып. 1. — С. 65-71.

[4] Олсуфьев Н. Г. Эпизоотология (природная очаговость) туляремии // Туляремия. — М. : Медицина, 1960. — С. 136—206.

[5] Дубровский Ю. А., Кулик И. Л. Эволюционно-исторический анализ современных ареалов // Общие методы изучения истории современных экосистем. — М.: Наука, 1979. — С. 237—274.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]