Перейти до вмісту

Федеріка Мунцень-і-Мане

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Федеріка Мунцень-і-Мане
кат. Frederica Montseny i Mañé
Ім'я при народженніісп. Federica Montseny Mañé
Народилася12 лютого 1905(1905-02-12)[1][2][…]
Мадрид, Іспанія
Померла14 січня 1994(1994-01-14)[1][2][…] (88 років)
Тулуза
ПохованняCimetière Rapasd
Країна Іспанія
Діяльністьанархістка
Галузьпоезія і есей
Знання мовкаталанська і іспанська[2]
ЧленствоCNT
ПосадаQ88220771?
ПартіяCNT
БатькоJoan Montsenyd
МатиТереза Маньє-і-Міраветd
У шлюбі зGerminal Esgleas Jaumed
IMDbID 0600314

Федеріка Мунцень-і-Мане (кат. Federica Montseny i Mañé; нар. 12 лютого 1905(19050212), Мадрид, Іспанія — 14 січня 1994, Тулуза, Франція) — іспанська анархістка[4] (просувала ідеї анархо-фемінізму та анархо-натуризму), письменниця (поетеса, прозаїкиня, есеїстка і дитяча письменниця), антипроституційна феміністка.

Міністерка охорони здоров'я в ході соціальної революції (перша жінка-міністр в Іспанії[5]), займала цю посаду паралельно з громадянською війною.

Удостоєна місця на «Поверсі спадщини» Джуді Чикаго.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в Мадриді 12 лютого 1905 року в сім'ї співредакторів анархістського журналу «La Revista Blanca» (1898-1905): антиавторитарного письменника і пропагандиста Жуана Мунценя і анархістської активістки Терези Мане-i-Міраве. Федеріка була, за власними словами, дочкою сімейства старих анархістів.

У 1912 році сім'я повернулася в Каталонію, де пізніше заснувала видавництво.

Вивчала філософію в Університеті Барселони.

У 1930 році зустрілася з анархістом Germinal Esgleas Jaume, в шлюбі з яким до його смерті в 1981 році в Тулузі народила трьох дітей.

Як вигнанка, переїхала до Франції в 1939 році, де написала багато книг, здебільшого не стосовних до політики.

Померла 14 лютого 1994 в Тулузі і похована на місцевому кладовищі Cementiri de Rapas.

Діяльність

[ред. | ред. код]

У Каталонії, після 1912 року, Мунцень-і-Мане приєдналася до анархістської профспілки Національна корфедерація праці (Confederación Nacional del Trabajo) і писала статті для анархістських журналів, таких як «Solidaridad Obrera», «Tierra y Libertad» і «Nueva Senda». У 1927 році приєдналася до Федерації анархістів Іберії.

Під час громадянської війни в Іспанії Мунцень-і-Мане підтримала республіканський уряд. Вона відкинула насильство на республіканській території, і в листопаді 1936 Франциско Ларго Кабальєро призначив її на посаду міністерки охорони здоров'я. Мунцень-і-Мане стала першою жінкою-членкинею кабінету міністрів в історії Іспанії[6] і однією з перших жінок-міністрів у Західній Європі, і як міністерка спрямовувалася на трансформацію суспільного здоров'я для задоволення потреб бідних верств населення і робочого класу. З цією метою Мунцень-і-Мане підтримує децентралізовані швидкі профілактичні програми в галузі охорони здоров'я, що мобілізують весь робочий клас для військових потреб.

Враховуючи лібертаріанські традиції її родини, рішення увійти в уряд Народного фронту було особливо важким, хоча і заохочувалося анархо-синдикалістською спілкою НКТ як співпраця з урядом з метою виступу єдиним фронтом проти фашистської загрози, що надходила від повстанських військ Франсіско Франко.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Horas trágicas (1921)
  • La Victoria. Novela en la que se narran los problemas de orden moral que se le presentan a una mujer de ideas modernas (Barcelona: 1925)
  • El hijo de Clara. Segunda parte de «La Victòria» (Barcelona: Impresos Costa, 1927)
  • La Indomable (1928)
  • La mujer, problema del hombre (1932)
  • El anarquismo militante y la realidad española, conferència al Coliseum, Barcelona (Barcelona: Oficina de propaganda, 1937, extracte també publicat a Boletín de Información C.N.T. i F.A.I. del 4 de març 1937, fulls 4-6.)
  • Anselmo Lorenzo (1938)
  • International Antifascist Solidarity: An Appeal to the Women in America, un fullet de propaganda (Nova York: I.A.S., 1938)
  • Cien días de la vida d’una mujer (1949)
  • El problema de los sexos (1951)
  • El éxodo. Pasión y muerte de los españoles en el exilio (Tolosa de Llenguadoc: Edicions Espoir, 1969)
  • Crónicas de la C.N.T. (1974)
  • El anarquismo (1974)
  • El éxodo anarquista (1977)
  • Mis primeros cuarenta años (Esplugues de Llobregat: Plaza & Janés, 1987)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118837486 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Fallece la líder libertaria Federica Montseny (ісп.). Газета El País. 16 січня 1994. Процитовано 21 березня 2014.
  5. ↑ Federica Montseny Mañé (ісп.). Diccionari Biogràfic de Dones. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 21 березня 2014.
  6. ↑ Thomas, Hugh (2001). The Spanish Civil War. London: Penguin Books. с. 458. ISBN 978-0-14-101161-5.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Федеріка_Мунцень-і-Мане&oldid=42250911