Перейти до вмісту

Федоренко Микола Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Микола Трохимович Федоренко
рос. Валериан Александрович Зорин
Народився9 листопада 1912(1912-11-09)
П'ятигорськ
Помер2 жовтня 2000(2000-10-02) (87 років)
Велінград
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьфілолог, орієнталіст, державний діяч, громадський діяч, викладач університету, дипломат Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиДипломат
Alma materМосковський інститут сходознавства
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
ВчителіАлексєєв Василь Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМіністерство закордонних справ СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаПостійний представник СРСР при ООН
Термін1963-1968
ПопередникСоболєв Аркадій Олександрович
НаступникТрояновський Олег Олександрович
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Дружби народів Орден «Знак Пошани»

Микола Трохимович Федоренко (9 листопада 1912, П'ятигорськ — 2 жовтня 2000, Велінград, Болгарія) — радянський філолог-сходознавець, державний і громадський діяч, доктор філологічних наук (1943), професор (1953), член-кореспондент АН СРСР по Відділенню літератури і мови (китайська філологія) (з 20.06.1958). Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1966—1971 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1937 році закінчив китайське відділення Московського інституту сходознавства. У 1939 році аспірантуру Московського інституту сходознавства. Учень Василя Алексєєва.

З 1939 року працював у Народному комісаріаті закордонних справ СРСР.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1946—1948 роках — радник Посольства СРСР в Китаї.

У 1948—1949 роках — завідувач I-го Далекосхідного відділу МЗС СРСР.

У 1950—1952 роках — радник Посольства СРСР в Китайській Народній Республіці.

У 1952 — квітні 1953 року — завідувач I-го Далекосхідного відділу МЗС СРСР. У квітні 1953 — 1955 року — завідувач відділу країн Далекого Сходу МЗС СРСР. З 1954 року — член колегії МЗС СРСР.

У 1955—1958 роках — заступник міністра закордонних справ СРСР.

15 червня 1958 — 16 липня 1962 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Японії.

У січні 1963 — 1968 року — постійний представник СРСР при ООН і представник СРСР в Раді Безпеки ООН.

У 1968—1988 роках — старший науковий співробітник, головний науковий співробітник Інституту сходознавства Академії наук СРСР.

У 1970—1988 роках — Головний редактор журналу «Иностранная литература».

З 1971 року — секретар правління Спілки письменників СРСР.

31 серпня 1973 року підписав Лист групи радянських письменників про Солженіцина і Сахарова.

Наприкінці 1980-х одружився з громадянкою Болгарії Лілією Тодорова і переїхав до неї. Спочатку вони жили в Софії, з 1990 року — у Велінграді.

Помер 2 жовтня 2000 року у Велінграді.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Великий китайский писатель Лу Синь. М., Знание. 1953. 32 стр. 150000 экз.
  • Лауреат Международной Сталинской премии мира Го Мо-жо. М., Знание. 1952. 32 стр. 150000 экз.
  • Очерки современной китайской литературы. М., Гослитиздат. 1953. 256 стр. 20000 экз.
  • Встречи с китайскими писателями. М., Правда. 1955. 64 стр. 150000 экз.
  • Китайские записи. М., Сов.писатель. 1955. 536 стр. 30000 экз. 2-е изд. М., Сов.писатель. 1958. 561 стр. 30000 экз.
  • Мао Дунь. М., Знание. 1956. 32 стр. 75000 экз.
  • Китайская литература. Очерки по истории китайской литературы. М., Гослитиздат. 1956. 731 стр. 20000 экз.
  • «Шицзин» и его место в китайской литературе. М., ИВЛ. 1958. 167 стр. 1300 экз.
  • Гуань Хань-цин — великий драматург Китая. М., Знание. 1958. 31 стр. 65500 экз.
  • Земля и легенды Китая. М., Сов. Россия. 1961. 251 стр. 10000 экз.
  • Японские записи. М., Сов.писатель. 1966. 416 стр. 30000 экз. 2-е изд. М., Сов.писатель. 1974. 496 стр. 50000 экз.
  • Дипломатические записи. М., Сов.писатель. 1972. 399 стр. 30000 экз.
  • Краски времени. Черты японского искусства. М., Искусство. 1972. 144 стр. 25000 экз.
  • Проблемы исследования китайской литературы. М., ХЛ. 1974. 462 стр. 5000 экз.
  • Меткость слова: (Афористика как жанр словесного искусства). М., Современник. 1975. 255 стр. 25000 экз.
  • Древние памятники китайской литературы. М., Наука. 1978. 320 стр. 6000 экз.
  • Кавабата Ясунари: Очерк. М., Сов.писатель. 1978. 270 стр. 30000 экз.
  • Диалог в Каракасе. (о М. Отеро Сильве). М., Правда. 1979. 48 стр. 100000 экз.
  • Литературные записи. М., Современник. 1980. 350 стр. 25000 экз.
  • Китайское литературное наследие и современность. М., ХЛ. 1981. 398 стр. 10000 экз.
  • Краски Созопола. М., Правда. 1981. 47 стр. 100000 экз.
  • Кавабата Ясунари; Краски времени: Очерки. М., Сов.писатель. 1982. 464 стр. 100000 экз.
  • Морские записи: Очерки. М., Сов.писатель. 1984. 223 стр. 30000 экз.
  • Мысль и образ. Литературно-критические статьи. М., ХЛ. 1985. 359 стр. 8000 экз.
  • Славянские записи. М., Современник. 1985. 351 стр. 50000 экз.
  • Токийские диалоги. М., Правда. 1986. 46 стр. 80000 экз.
  • Цюй Юань. Истоки и проблемы творчества. М., Наука. 1986. 153 стр. 10000 экз.
  • Избранные произведения. В 2 т. М., ХЛ. 1987. 8000 экз. Т.1. Проблемы исследования китайской литературы. 510 стр. Т.2. Китайское литературное наследие и современность. 492 стр.
  • Китайские страницы. М., Советская Россия. 1988. 142 стр. 50000 экз.
  • Федоренко Н. Т., Сокольская Л. И. Афористика. М., Наука. 1990. 415 стр. 25000 экз.

Посилання

[ред. | ред. код]