Федорівський ідол
Федорівський ідол — антропоморфна стела з гравійованими зображеннями на поверхні. Знайдена у 1973 р. за 1,3 км на Пд. Сх. від села Федорівка Карлівського району на лівому березі річки Орчик, неподалік від кургану. Це пісковикова плита висотою 133 см, що зображає родоплемінне божество. Експоунється у Полтавському краєзнавчому музеї.[1]
Вірогідно, Федорівський ідол є зображенням жертовного бога Поруші. Зв'язок скульптури з підкурганим святилищем, улаштуванням поховань-кенотафів свідчить про проведення релігійних обрядів з використанням стели як посередника між потойбічним та реальним світами. Щось на зразок бога, який щорічно вмирає й відроджується. В епоху раннього бронзового віку жерці могли використовувати його для визначення початку певних етапів сільськогосподарських робіт та кочівок зі стадами худоби.[2]
Ідол знайдений колгоспними механізаторами району (виораний з ґрунту) поряд із курганом. Для того, щоб знахідка не заважала польовим роботам її було перевезено на подвір'я місцевої школи.[2]
У 1988 році О. Супруненко дослідив курган, біля якого було знайдено Федорівський ідол. Насип кургану мав висоту 1,35 м, діаметр 38 м і входив до складу групи курганів із 16-ти об'єктів. Насип споруджувався за два прийоми. Було виявлено ямно-катакомбний жертовний комплекс, який складався з антропоморфної (людиноподібної) ями, одного катакомбного поховання-кенотафу, тобто пустого, та чотирьох поховань зрубної культури. На вершині насипу у другому прийомі і був встановлений свого часу Федорівський ідол.[2]
Подальші ритуальні дії призвели до його пошкодження та «поховання» на краю кургану. Пізніше курган став місцем для невеликого могильника, можливо, сім'ї кочівників епохи пізнього бронзового віку.[2]
Серед знахідок з кургану слід виділити кілька ліпних горщиків зрубного часу та виріб із трубчастої кістки тварини, що може інтерпретуватися як деталь музичного інструмента типу «флейти Пана».[2]
Стела виготовлена із пісковика і має розміри 1,33х0,51х0,21 м. Важить понад 200 кг. На двох сплощених і двох скруглених боках нанесені гравійовані та рельєфні зображення.[2]
Верхня частина скульптури з виступом голови була спеціально відбита у давнину. Також відбито плече. Вірогідно, ідол «пожертвував» свою голову під час ритуального переміщення з потойбічного до небесних світів (із ями на верхівку кургану).[2]
Середня частина скульптури оповита рельєфним поясом з отворами з одного із боків. На лицевому боці збереглися зображення зігнутих у ліктях рук, в одній з яких затиснута стріла, контурів черева, фігури хвостатого шаману з піднятими до гори руками і фалосом, вислообушною сокирою за поясом. Поряд — профільне зображення.[2]
На зворотньому боці зображені контури Дерева життя у вигляді хребетного стовпа зі зверненими до гори ребрами, а також палиця-герлига. Особливості зображення Дерева життя можуть вказувати на мандри до неба: ступні здіймаються догори, розриваючи при цьому пояс, що відокремлює потойбічний світ від земного.[2]
Графіка Дерева життя втілює також уявлення про відлік часу у вигляді місячно-сонячного календаря: дерево виростає з Місяця-молодика.[2]
Гравійовані зображення покривають верхню частину стели. Основа виділена виступом, стовщена і грубо оброблена, що є свідченням установки статуї в ґрунті у вертикальному положенні. Малюнки, нанесені на стелу, виконані за допомогою знаряддя у виді неширокого зубильця, з підшліфовкою поверхні скульптури. Зображення лицьової площини виконані, переважно, технікою невисокого (0,3-1 см) рельєфу, оборотної — контурного заглибленого малюнка (канавка різної ширини глибиною 0,5-2 см), бічних — у змішаній техніці.
Збережене ліве плече стели прикрашене двома валиками розділеними насічками, що утворюють напівовали. Канавкою зображення відділене від виступу голови.
Виступ голови відділений рельєфним валиком. На рівні грудей проведена пряма горизонтальна канавка. Нижче — зображення рук, зігнутих у ліктях, що частково займає і бічні поверхні стели. Кисті рук знаходяться на одному рівні: ліва розправлена і притиснута долонею до грудей, права — стискає стрілу вістрям униз. Вище лівої руки — зображення предмета у виді валика (залишки малюнка лука з тятивою). Під руками поміщене зображення черевної діафрагми. У центрі розташована сцена при участі людини і тварини. Чоловік (позначений фал) зображений з піднятими нагору руками, виділеними рельєфом стопами ніг і прямим довгим хвостом. Людина обернена убік тварини, зображеної в профіль з опущеною головою і довгим хвостом. Поруч з ними — кругле поглиблення у виді пупа, обрамлене валиком. За поясом, що проходить через усі сторони стели, знаходиться сокира, обух якої повернутий до центру.
На зворотному боці ідола зображений стовбур — «хребет», від якого відходять під кутом 70° нагору «ребрами» — канавками, що утворять древо життя. Його підставою є дугасте поглиблення у вигляді сідничної частини людини. У верхній частині біля вертикального стовбура, знаходиться зображення прямої палки-посоху з 13-ю нарізками вгорі. Пояс на зворотному боці стели перетинають контури стіп ніг людини носками нагору. На поясі позначені заглибленими кільцями праворуч сім отворів.
На бічних поверхнях стели показані смуги, що є продовженням ліній зворотної площини, тільки зображених зламаними під кутом до рівнобіжних канавок-«ребер» зворотного боку.
Федорівський ідол — це скульптура божества з тілесними атрибутами людини, що відповідає комплексові уявлень про першопредка-героя древніх індоєвропейців (Пуруша), що був символом і законом існування Всесвіту і суспільства, верховним родоплемінним божеством, двійником знатного похованого і провідником його душі у світ богів. Цьому не суперечить і наявність на зворотному боці ідола елементів календарної графіки — символів часу, очевидно, які входять у коло процесів, керованих божеством, що фіксують тимчасові орієнтири, необхідні для досягнення «того світу» і повернення назад. Не виключено також, що зображення на стелі є відображенням уявлень древнього населення Лівобережжя про божество, що вмирає і знову відроджується.