Федів Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федів.
Павло Павлович Федів
Народження26 вересня 1943(1943-09-26) (81 рік)
Львів, УРСР, СРСР
НаціональністьУкраїнець
КраїнаУкраїна Україна
ЖанрЖивопис
НавчанняЛьвівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша
НапрямокЖивопис, фантазм
Роки творчості1951 - наші дні
ВпливІван Труш, Антін Манастирський, Юліан Панькевич
Звання
Заслужений художник України
Заслужений художник України

Федів Павло Павлович (26 вересня 1943, Львів, УРСР, СРСР) — український художник, живописець. Заслужений художник України (2020)

Біографія

[ред. | ред. код]

Павло Павлович Федів народився 26 вересня 1943 року у Львові[1]. У 1968 році закінчив відділ художнього розпису Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша. Вчителі з фаху — С. І. Костирко, Т. С. Максисько, Т. М. Драган. У 1979 році закінчив вечірній відділ художнього скла Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Біографія Павла Федіва, корінного львів'янина, розпочалась у складні дні по­воєнного міста. Змалку запам'ятались квітучі сади та лісові масиви рідної Погу­лянки, химерна мальовничість Личаківського кладовища. А пейзажним малярством зацікавився ще в роки навчання у середній школі № 24, де гурток малювання вів невтомний ентузіаст, художник-аматор І. І. Яцищин. Саме він, знайомлячи своїх учнів з творчістю Івана Труша, Антіна Манастирського, Юліана Панькевича та Корнила Устияновича, зумів закласти в моло­дій творчій натурі основи любові й реалістичного відображення на полотні краси рідного краю, вміння побачити чарівність в буденному, здавалось би, сюжеті.

Значна частина творчого доробку Павла Федіва присвячена Львову, його архітектурним пам'яткам. Поряд з загальними панорам­ними видами—"Панорама Львова"[2], "Вид Львова з готелю «Дністер» і пейзажними планами рідного міста — «Вулиця Руська-Підвальна», «Вулиця Миру», «Привок­зальна», «Біля польського консульства», «Старий Глинянський тракт. Село Підберізці. Дуби Богдана Хмельницького», на полотнах художника зображено львівські вулички та окремі будівлі, що мають мистецьку або культурно-історичну цін­ність — «Церква св. Юра», «Костьол св. Магдалини», «Бернардинський костьол», «Національний музей», «Палац Камелло», «Церква св. Миколая з села Кривки».

«Закутки Львова,— вважає Павло Федів,— мають свою специфіку — потріс­кані стіни будівель, стара штукатурка, зеленкуваті плями моху, сіро-коричнева бруківка повертають нас у середньовіччя чи ренесанс, у казкову гру світла і тіней старовинного міста. Тому й колорит творів повинен бути не розділеним, а наси­чені кольорами».

Пейзажі Львова малював ще з 80-х років, а на зображення польської місцевості витратив лише місяць. За його словами, такі міста обрав тому, що кожне з них дивує по-своєму.

«У Замосці є річка та гарні класичні будівлі. У Перемишлі на пагорбах стоять костели, побудована там і церква Івана Хрестителя. Ланцют, наприклад, славиться розкішним палацом і костелом Станіслава Біскопа»[3]

Якщо польські міста зображено в реалістичній манері, то Львів на полотнах Федіва представлено фантазійно. Тут несподівано з'являються канали, по яких пересуваються човни, з висоти Лисої гори Львів береже статуя Христа, тож роботи художника демонструють чимало фантастичних змін міста. Створив тут картини, надихаючись його архітектурою: будинками, балконами, дахами та бруківкою. У планах митця — поєднати Львів з іншими країнами: «Я мандрував з аквареллю, у мене є картини Німеччини, Франції, Югославії. Будь-яка річ є цікава, якщо осмислити та опрацювати її. Тоді і з'являється творчість». На картинах, представлених на виставці, Львовом протікає річка, яка оживляє місто.[4]

Художник любить подорожувати, бував у Польщі, Німеччині, Франції, Єгип­ті. А свої враження від побаченого, нові архітектурні мотиви завжди прагнув за­фіксувати акварельними фарбами на папері: «Опольська Венеція», «Міст на Оде­рі», «Стара корчма в Ополе», «Собор в Лейпцігу», «Маяк в Александрії», «Вежа Ейфеля в Парижі», «Сфінкс в долині Гізи». А сама техніка акварелі, котра перед­бачає точний і впевнений мазок, ще не терпить виправлення, безпосередність і спонтанність творчої манери спонукають митця до повного розкриття своїх можливостей та індивідуальних особливостей.

Жодна робота Павла Федіва, а працює він без ескізів чи попередніх начер­ків, не створена у стінах майстерні[5]. В сонячний день чи непогоду, дощ чи сніг роз­починає він своє полотно й завершує на пленері. І тому довірливий діалог з нату­рою, реалістичне зображення її допомагають художникові схвильовано передати настрій, образ, стан, колірне багатство в картині, продумати мелодію барв, компо­зиційні ритми, передати внутрішній світ баченого.

Автор персональних виставок:

Учасник численних колективних виставок та пленерів в Україні й за кордоном. Твори художника зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, США, Канади, Ізраїлю, Італії.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Павло Федів. Живописна душа Львова – Роман Свередюк (укр.). 12 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2024.
  2. ↑ Павло Федів представив живописну душу Львова, вулицями якого тече Полтва (ФОТО) | Справжня Варта. Справжня Варта. Захід. Процитовано 13 жовтня 2024.
  3. ↑ Zaxid.net (20 січня 2015). Художник Павло Федів поєднав у виставці Львів з польськими містами. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 жовтня 2024.
  4. ↑ Львова, Фотографії Старого (21 січня 2015). Павло Федів і його бачення венеціанського Львова (відео) • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 13 жовтня 2024.
  5. ↑ Павло Федів. Живописна душа Львова. lviv1256.com (укр.). 3 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2024.
  6. ↑ Виставка живопису Павла Федіва «Місто на воді». LvivOnline (Львів Онлайн) (укр.). Процитовано 13 жовтня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Федів_Павло_Павлович