Недошовенко Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Федір Іванович Недошовенко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Недошовенко Федір Іванович
Народження25 лютого 1918(1918-02-25)
Погребище, Бердичівський повіт, Київська губернія, УНР
Смерть24 листопада 2002(2002-11-24) (84 роки)
 Київ, Україна
Країна УНР
 СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет і пейзаж
НавчанняКиївський державний художній інститут (1951)
Діяльністьхудожник, викладач
ВчительТрохименко Карпо Дем'янович, Хворостецький Іван Федорович, Климов Володимир Васильович, Пивоваров Григорій Леонтійович, Єлева Костянтин Миколайович, Костецький Володимир Миколайович і Григор'єв Сергій Олексійович
ПрацівникКиївський державний художній інститут
ЧленСпілка радянських художників України
ДітиНедошовенко Тамара Федорівна
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Федір Іванович Недошо́венко (25 лютого 1918, Погребище — 24 листопада 2002, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1973 року. Батько художниць Тамари Недошовенко та Олени Недошовенко-Довганенко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 лютого 1918 року в містечку Погребищі (нині місто Вінницького району, Вінницької області, Україна) в сім'ї спадкового коваля. Навчався в зразковій школі фабрично-заводського навчання. 1933 року поступив до Київської художньо-індустріальної школи, де рік навчався у Карпа Трохименка, Івана Хворостецького, Володимира Климова, Григорія Пивоварова. Згодом два роки навчався у Харкові, потім закінчив підготовчі курси до вступу в Київський художній інститут і 1939 року став його студентом. То го ж року призваний до Військово-морського флоту СРСР[1].

Під час німецько-радянської війни служив на Каспійській флотилії. Після війни взяв участь у Параді Перемоги в Москві[1]. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною» (10 жовтня 1945), орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[2].

Після демобілізації у 1946 році повернувся до Києва, де відновив навчання в художньому інституті[3]. Був учнем Костянтина Єлеви, Володимира Костецького, Сергія Григор'єва. Завершив навчання у 1951 році, потім закінчив аспірантуру з напряму естетики і до 1956 року роки викладав естетику в Київському художньому інституті[3]. Одночасно протягом 1952—1958 років працював цензором з образотворчого мистецтва Головліту УРСР.

Протягом 1954—1978 років працював художником Київського живописно-скульп­турного комбінату. Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лихачова, № 2/29, квартира № 37[4]. Помер у Києві 24 листопада 2002 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі писав тематичні полотна, портрети, пейзажі. Серед робіт:

  • «Ленінград у блокаді» (1943);
  • «Капітан 2-го рангу Чемоданов» (1943);
  • «Руїни Успенського собору» (1946);
  • «Токар заводу „Більшовик“ А. Халабуда» (1951);
  • серія «Чорне море моє» (1960-ті);
  • «Весна» (1960; 1968);
  • «В'їзд Миколи Щор­са та Василя Боженка в Київ» (1960);
  • «Бузок» (1962);
  • «Біля партизанського шпиталю» (1964);
  • «Зимовий пейзаж на Чорній річці» (1965);
  • «Сини» (1969);
  • «Григорій Котовський» (1970);
  • «Дорога до Ботанічного саду» (1972);
  • «Розгром фашизму» (1977);
  • «Будинок Лизогубів у Седневі» (1980; 1992);
  • «Києво-Печерський заповідник. Вхід до Ближніх печер» (1981);
  • «Козацька церква у Седневі» (1981);
  • «Дорога на Седнів» (1982);
  • «Сільські спортсмени» (1983);
  • «Стоїть гора високая» (1985);
  • «Оборона Києва (Бій під Вітою Поштовою)» (1988);
  • «Сільський пейзаж» (1990);
  • «Перший сніг» (1993);
  • «Дорога до Дальніх печер» (1993);
  • «Відлетіли лелеки» (1994);
  • «Школа у Седневі» (1994);
  • «Засніжений сад» (1995);
  • «Липа Тараса Шевченка в Седневі» (1995);
  • «Льодохід» (1999);
  • «Київ спортивний» (2000).

Брав участь в обласних, всеукраїнських і всесоюзних мистецьких виставках з 1943 року. Персональні посмертні виставки відбулися у Києві у 2004—2005, 2018 роках.

Окремі роботи зберігаються у Бориспільському історичному та Білоцерківському краєзнавчому музеях.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]