Ферганська ТЕЦ

Ферганська ТЕЦ

Розташування	Узбекистан, Узбекистан
Введення в експлуатацію	1956 (турбіна 1), 1959 (турбіна 2), 1961 (турбіна 3), 1966 (турбіна 4), 1967 (турібна 5), 1977 (турбіна 6), 1979 (турбіна 7), 2019 (газотурбінна установка)
Вид палива	вугілля, потім природний газ
Котельні агрегати	3 парові ТП-170 (котли 1―3, виведені з експлуатації), 2 парові (котли 4 та 5, виведені з експлуатації), 1 паровий БКЗ-160-100Ф (котел 6), не менше 5 парових ТГМ-84 (котли починаючи з № 7), 4 водогрійні ПТВМ-100 (водогрійні котли), 1 котел-утилізатор (газотурбінна установка)
Турбіни	1 парова Уральський турбінний завод ВПТ-25-3 (турбіна 1), 1 парова Уральський турбінний завод ВПТ-25-4 (турбіна 2, виведена з експлуатації), 1 парова Ленінградський металічний завод ВПТ-50-2 (турбіна 3, виведена з експлуатації1), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-50-130 (турбіна 4), 1 парова Ленінградський металічний завод Р-50-130 (турбіна 5), 2 парові Уральський турбінний завод Р-100-130 (турбіни 6 та 7), 1 газова Kawasaki GPB180D (газотурбінна установка)
Електрогенератори	1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВ-60-2 (генератор 3, виведений з експлуатації), 2 Новосибірський турбогенераторний завод ТВФ-60-2 (генератори 4 та 5), 2 Електросила (генератори 6 та 7)
Встановлена електрична потужність	305 / 250 (кінець 2000-х, номінальна / фактична)
Материнська компанія	Issiqlik elektr stansiyalari
ідентифікатори і посилання

Ферга́нська ТЕЦ — теплова електростанція на сході Узбекистану.

Потужну теплоелектроцентраль у Фергані спорудили передусім з метою забезпечення технологічних потреб Ферганського нафтопереробного заводу (став до ладу в 1959-му) та Ферганського заводу азотних добрив (почав роботу в 1962-му). Протягом двох десятиліть на майданчику ТЕЦ ввели в дію:

- у 1956-му два парові котли типу ТП-170 та одну парову турбіну виробництва Уральського турбінного заводу типу ВПТ-25-3 потужністю 25 МВт (турбіна 1);

- у 1959-му один паровий котел типу ТП-170 та одну парову турбіну Уральського турбінного заводу типу ВПТ-25-4 потужністю 25 МВт (турбіна 2);

- у 1961 та 1962 два парові котли, при цьому в 1961-му стала до ладу парова турбіна Ленінградського металічного заводу типу ВПТ-50-2 потужністю 50 МВт (турбіна 3);

- у 1964-му котел № 6 типу БКЗ-160-100Ф;

- у 1966―1967 роках ввели в дію два парові котли типу ТГМ-84 та дві парові турбіни виробництва Ленінградського металічного заводу потужністю по 50 МВт — одну типу ПТ-50-130 (турбіна 4) та одну типу Р-50-130 (турбіна 5);

- у 1977, 1978 та 1982 роках стали до ладу не менше ніж три парові котли типу ТГМ-84 (є відомості, що загалом ТЕЦ мала 12 котлів), при цьому в 1977 та 1979 роках запустили дві турбіни Уральського турбінного заводу типу Р-100-130 потужністю по 100 МВт.

Є відомості, що в якийсь момент потужність кожної з турбін 1, 2 та 3 збільшили на 5 МВт, а кожної з турбін 4 та 5 на 10 МВт.

Для збільшення теплової потужності в 1978, 1979 та 1980 роках ввели в дію не менш як три водогрійних котли типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год (є відомості, що всього таких котлів було 4).

Станом на кінець 2000-х турбіна № 2 була вже виведена з експлуатації, а номінальна сукупна потужність шести інших турбін становила лише 305 МВт (зниження передусім за рахунок деномінації двох найпотужніших Р-100-130 до 50 МВт та 55 МВт), при фактичній потужності лише 250 МВт. Паливна ефективність турбін при виробництві електроенергії при цьому була надзвичайно низькою — від 15,2 % до 17,6 %.

У 2019-му на майданчику ТЕЦ ввели в дію газову турбіну потужністю 17 МВт, яка з метою виробництва теплової енергії також живить котел-утилізатор.

У 2024-му оголосили тендер на демонтаж турбіни № 3.

Як паливо станція первісно споживала вугілля Ташкумирського та інших киргизьких родовищ. Згодом її перевели на природний газ, що надходив трубопроводом Хаваст – Фергана.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.