Перейти до вмісту

Фердинанд Тенніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фердинанд Тьонніс)
Фердинанд Тенніс
нім. Ferdinand Tönnies Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився26 липня 1855(1855-07-26)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ольденсворт, Шлезвізьке герцогство[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 квітня 1936(1936-04-09)[1][2][…] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Кіль, Третій Райх[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняParkfriedhof Eichhofd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсоціолог, економіст, філософ, викладач університету, автор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБоннський університет
Єнський університет
HU Berlin
Лейпцизький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьсоціологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКільський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадатаємний радник Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіВільгельм Вундт
Ернст Енгель
Адольф Вагнер (економіст)
Richard Boeckhd і Теодор Шторм Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніЕріх Ротгакер Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяСоціал-демократична партія Німеччини і National-Social Associationd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMarie Tönniesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Бюст Фердинанда Тенніса в Гузумі

Фердинанд Тенніс, часом Тьонніс (нім. Ferdinand Tönnies, 26 липня 1855 — 9 квітня 1936) — німецький соціолог та філософ. Передусім відомий запровадженням поділу соціальних груп на два типи — «спільнота» (ґемайншафт; нім. Gemeinschaft) та «суспільство» (ґезельшафт; нім. Gesellschaft). Був одним із засновників Німецького соціологічного товариства та очолював його до 1933 року, коли його усунули нацисти.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Тенніс народився в Ольденсворті, Північна Фризія, на території герцогства Шлезвіґ, яке належало тоді Данії. Батьками його були заможні бюргери. Навчався в Єнському, Боннському, Ляйпцизькому, Берлінському, Тюбінґенському університетах, 1877 року захистив у Тюбінґені дисертацію, темою якої була оаза Сива[5]. Через чотири роки почав викладати в Кільському університеті. Оскільки він симпатизував страйку гамбурзьких докерів 1886 року[6], прусський уряд уважав його соціал-демократом, а тому Тенніс отримав професорську посаду лише 1913 року. Професором був три роки, але повернувся в Кільський університет як професор-емерит 1921 року і викладав там до 1933 року, коли його звільнили через критику нацизму.

У доробку Тенніса понад 900 праць із соціології та філософії[7]. У соціології він запровадив 1887 року поділ соціальних груп на два типи, у філософії йому належить термін «волюнтаризм». Тенніс вивчав зміни у суспільстві: громадській думці[8], звичаях, технології, злочинності та самогубствах[9]. Він також цікавився методологією й запропонував власну методику асоціацій у статистичному аналізі[10].

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118623095 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. De Jove Ammone questionum specimen, Phil. Diss., Tübingen 1877
  6. Ferdinand Tönnies: Hafenarbeiter und Seeleute in Hamburg vor dem Strike 1896/97, in: Archiv für soziale Gesetzgebung und Statistik, 1897, vol. 10/2, p. 173—238
  7. See Louis Wirth, The Sociology of Ferdinand Tonnies, in American Journal of Sociology Vol. 32, No. 3 (Nov., 1926), pp. 412—422 [Архівовано 9 грудня 2015 у Wayback Machine.].
  8. Kritik der öffentlichen Meinung, [1922], in: Ferdinand Tönnies Gesamtausgabe, tom. 14, ed. Alexander Deichsel/Rolf Fechner/Rainer Waßner, de Gruyter, Berlin/New York 2002
  9. Cf. Der Selbstmord von Maennern in Preussen, [Mens en Maatschappij, 1933], in: Ferdinand Tönnies Gesamtausgabe, tom. 22, ed. Lars Clausen, de Gruyter, Berlin/New York 1998, p. 357—380.
  10. Lars Clausen: Ferdinand Tönnies (1855—1936), in: Christiana Albertina, No. 63, Kiel 2006, p. 663-69

Джерела та література

[ред. | ред. код]