Ференц Деак (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ференц Деак
угор. Deák Ferenc
Народився17 жовтня 1803(1803-10-17)[1][2][3]
Söjtörd, Габсбурзька монархія[4]
Помер28 січня 1876(1876-01-28)[1] (72 роки)
Будапешт, Австро-Угорщина[4]
·серцево-судинні захворювання
ПохованняКерепеші
Країна Угорщина[5]
Діяльністьполітик
Alma materQ59821583? (1821)
Знання мовугорська[6][7]
ЧленствоУгорська академія наук
ПосадаМіністр правосуддяd[8], член Національних зборів Угорщини[d][9], член Національних зборів Угорщини[d][9], член Національних зборів Угорщини[d][10], член Національних зборів Угорщини[d][11] і член Національних зборів Угорщини[d][12]
ПартіяOpposition Partyd, Address Partyd[9], Deák Partyd[9] і Ліберальна партія (Угорщина)[11]
РідDeák familyd
БатькоФеренц Деак Старшийd
МатиErzsébet Sibrikd
РодичіJózsef Deákd і Gábor Deákd
Брати, сестриАнтал Деакd
Автограф

Ференц Деак (угор. Deák Ferenc; 17 жовтня 1803, Шьойтьор — 28 грудня 1876, Будапешт) — угорський політичний діяч. Батько Австро-угорської угоди 1867 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Був шостою дитиною в родині Ференца Деака-старшого і Ержебет Шібрік. Мати Деака померла при пологах, і до 1808 хлопчик виховувався у свого дядька Йожефа Деака в Залатарноке, а потім за виховання молодшого брата взялися його старші брат і сестри — Антал, Йозефа і Клара.

У 1817 вступив до Королівської академії наук в Дьйорі. У 1817-1819 навчався на філософському факультеті, самостійно вивчав історію права і конституції. Дворічну юридичну практику проходив в Будапешті. У 1823 отримав диплом юриста.

У 1839 обраний в члени Угорської академії наук, а в 1855 став її президентом.

У 1824-1832 працював адвокатом в комітаті Зала і секретарем комітету у справах сиріт. У 1833 Деак змінив свого брата Антала на посаді представника угорського сейму в Братиславі і приєднався до опозиції. Він захищав права селян, боровся за свободу слова і віросповідання та скасування смертної кари. Його методи пасивної боротьби, на думку Джавахарлала Неру, слугували прикладом для подальших національних рухів Ірландії та Індії.[13]

Йому вдалося згуртувати опозиційні кола в Партію Деака і встати в її чолі. У 1848 в першому угорському уряді Лайоша Бат'яні Деак отримав портфель міністра юстиції.

Коли революція переросла в визвольний рух, Деак намагався бути посередником в переговорах між угорським урядом і Віднем. Зазнавши невдачі в цих переговорах, Деак поїхав в свій маєток в Кехідакустані. Після розгрому революції Деак закликав вести політику пасивного опору Габсбургам. У 1854 він продав свій маєток і переїхав в Будапешт.

15 квітня 1865 в газеті «Pesti Napló» була опублікована відома стаття Деака, що поклала початок переговорам про укладення Австро-угорської угоди.

Після 1867 зіграв значну роль в підготовці цивільного кодексу, а потім відійшов від активної політичної діяльності.

Помер 28 січня 1876 від хвороби серця і був похований на кладовищі Керепеші.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'я Ференца Деака носить одна з центральних площ угорської столиці і під нею знаходиться вузлова станція будапештського метрополітену.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Macartney C. A. Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. а б Деак Ференц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. LIBRIS — 2012.
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. CONOR.Sl
  8. József B., László H. Magyarország kormányai — 5 — Akadémiai Kiadó, 2004. — С. 250. — 549 с.
  9. а б в г Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori MagyarországonLíceum Kiadó, 2020. — С. 269. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
  10. Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori MagyarországonEger: Líceum Kiadó, 2020. — С. 269. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
  11. а б Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori MagyarországonLíceum Kiadó, 2020. — С. 270. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
  12. Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori MagyarországonEger: Líceum Kiadó, 2020. — С. 396. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
  13. Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. — С.230

Джерела

[ред. | ред. код]