Ферокактус

Ферокактус (Ferocactus Britton & Rose, 1922) — рід з родини кактусових.

Історія роду

Перший представник роду Ferocactus recurvus, знайдений в 1753 році, був описаний Філіпом Міллером у «Словнику садівника» («The Gardener 's Dictionary») ще в 1759 році як Cactus recurvus Mill., але тільки в 1922 році Натаніель Бріттон і Джозеф Роуз вводять у ботанічну номенклатуру назву Ferocactus. Назва походить від слова «лат. ferox» — дикий, скажений і пов'язана з наявністю у більшості видів довгих і товстих колючок. Рід об'єднує близько 30 видів. Після ехінокактусів це найбільші кулясті й циліндричні кактуси. Стебла темно-зелені або синьо-зелені, до 4 м заввишки і 0,8 см в діаметрі, без бічних пагонів, з великими ребрами. Потужні колючки відрізняються своїми розмірами, формою, а також яскравим та різноманітним забарвленням. Ребра (13-40) чітко виражені, часто горбкуваті. Радіальні колючки (4-14) білуваті, жовті, світло-коричневі, голкоподібні або шилоподібні, зазвичай жорсткі, 2-4 см завдовжки. Центральні колючки (1-13) різноманітні за формою і забарвленням, прямі, шилоподібні, вигнуті або гачкуваті, круглі або плоскі, 3-7 см, а у деяких видів до 13 см завдовжки. У природі зацвітають лише дорослі рослини, в культурі закритих приміщень вони цвітуть рідко. Квітки рожеві, кремові, пурпурні, воронкоподібні, широко відкриті, до 7 см завдовжки й у діаметрі. Розкриваються по кілька десятків одночасно. Квіткова трубка коротка, густо вкрита лусочками. Плоди до 6 см завдовжки і 3 см в діаметрі, м'ясисті, з лусочками. Після видалення плодів на стеблі протягом тривалого часу залишаються сліди.

Ареал

США (від Юти до Невади), Мексика і Гватемала. Виростають в передгір'ях, на відкритих схилах гір, а також у рівнинних напівпустельних областях на висоті 500-3000 м над рівнем моря. Деякі види зустрічаються навіть на дні глибоких каньйонів Великого Каньйону в США. На батьківщині знаходять саме широке господарське застосування. Очищені від колючок стебла використовують як висококалорійний корм для домашньої худоби і нерідко є єдиним джерелом вологи в пустелі. Верхівки окремих видів (Ferocactus acanthodes) постійно нахилені на південь і служать живим компасом. Пустотілі висушені стебла індіанці здавна використовують для зберігання їжі, а колючки — як шила чи рибальських гачків. Насіння є ласощами. Низку видів застосовують у виробництві солодощів і ароматичних речовин. У 20-30-ті роки, коли комерційні компанії налагодили виготовлення «кактусних солодощів», були спустошені багато місця зростання цих рослин.

Умови культивування

Ферокактуси відрізняються повільним зростанням. В оранжерейнії культурі вимагають великої кількості сонячного світла і тепла, інакше в них утворюються слабкі, недостатньо розвинені колючки. У літній період полив обмежений. Зимове утримання сухе, при температурі 12-14 °С.Переохолодження і підвищену вологість повітря переносять погано. Ферокактуси рекомендується вирощувати в глинисто-дерновій ґрунтовій суміші, що містить 30-40 % гравію і цегляних крихт. рН близько 5,6. Присутність вапна в ґрунті ці рослини переносять погано. Розмножуються насінням. Вирощуються в основному як колекційні рослини.

Види

• Ferocactus alamosanus
• Ferocactus chrysacanthus
• Ferocactus cylindraceus
  • Ferocactus cylindraceus cylindraceus
  • Ferocactus cylindraceus lecontei
  • Ferocactus cylindraceus tortulispinus
• Ferocactus diguetii
• Ferocactus echidne
• Ferocactus emoryi
  • Ferocactus emoryi emoryi
  • Ferocactus emoryi rectispinus
• Ferocactus flavovirens
• Ferocactus fordii
• Ferocactus glaucescens
• Ferocactus gracilis
  • Ferocactus gracilis coloratus
  • Ferocactus gracilis gatesii
  • Ferocactus gracilis gracilis
• Ferocactus haematacanthus
• Ferocactus hamatacanthus
• Ferocactus herrerae
• Ferocactus histrix
• Ferocactus horridus
• Ferocactus johnstonianus
• Ferocactus latispinus
• Ferocactus macrodiscus
• Ferocactus peninsulae
• Ferocactus pilosus
• Ferocactus pottsi
• Ferocactus reppenhagenii
• Ferocactus robustus
• Ferocactus santa-maria
• Ferocactus schwarzii
• Ferocactus stainesii
• Ferocactus townsendianus
• Ferocactus viridescens
• Ferocactus wislizeni

Див. також

• Систематика кактусових

Література

• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)
• Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
• Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)

Джерела

• http://www.cactuskiev.com.ua/ [Архівовано 11 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
• Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)

Посилання

• Cactofili — фотографії кактусів [Архівовано 25 червня 2011 у Wayback Machine.]
• http://www.desert-tropicals.com/Plants/Cactaceae/Ferocactus.html [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Germplasm Resources Information Network (англ.)
• Plantsystematics(англ.)