Ферульник лісовий
| Ферульник лісовий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Аралієцвіті (Apiales) |
| Родина: | Окружкові (Apiaceae) |
| Рід: | Ферульник (Ferulago) |
| Вид: | Ферульник лісовий (F. sylvatica)
|
| Біноміальна назва | |
| Ferulago sylvatica | |
Ферульник лісовий[1][2] (Ferulago sylvatica) — вид трав'янистих рослин родини окружкові (Apiaceae), поширений у південно-східній Європі й Туреччині.
Багаторічна рослина 50–100 см заввишки. Стебло округле, вгорі з небагатьма мутовчато розташованими гілками. Прикореневі листки ланцетно-яйцеподібні, 2–7 см ушир, 3–4 рази перисторозсічені, часточки їх короткі, лінійні, остисті загострені. Зонтики з 9–16 променями; обгортки з багатьох ланцетових листочків, обгорточки з 3–7 ланцетних на краю вузько плівчастих листочків. Плоди еліптичні, 7–14 мм завдовжки і 6 мм завширшки[2].
Європа: Італія, Хорватія, Боснія й Герцеговина, Албанія, Македонія, Чорногорія, Сербія, Угорщина, Греція, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна; Азія: Туреччина[3].
В Україні зростає в дубових і грабових лісах, на галявинах і узліссях. Зростає групами — в Закарпатті (м. Виноградів), рідко; в західному й правобережному Лісостепу[2]. Входить до переліків видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Львівської й Тернопільської областей[4].
- ↑ Ferulago sylvatica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 237. (рос.)(укр.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 31.05.2018. (англ.)
- ↑ Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
|
Це незавершена стаття про окружкові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
