Перейти до вмісту

Фер-Айл

Координати: 59°32′ пн. ш. 1°38′ зх. д. / 59.53° пн. ш. 1.63° зх. д. / 59.53; -1.63
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фер-Айл
Захід сонця над південним маяком
Карта
Географія
59°32′ пн. ш. 1°38′ зх. д. / 59.53° пн. ш. 1.63° зх. д. / 59.53; -1.63
Природоохоронна територіяFair Isle SSSId[1]
АкваторіяПівнічна Атлантика, Північне море
Група островівШетландські острови
Площа7,68  км² 
Довжина4,8 км
Ширина2,4 км
Найвища точка271 м
Країна
ШотландіяШотландія
Адм. одиницяШетландські острови
Населення68 (2013р)
Вебсайтnts.org.uk/visit/places/fair-isle
Фер-Айл. Карта розташування: Велика Британія
Фер-Айл
Фер-Айл
Фер-Айл (Велика Британія)
Мапа
CMNS: Фер-Айл у Вікісховищі

Фер-Айл (англ. Fair Isle, давньосканд. Friðarey, шотл. гельська Fara) — острів в північній Шотландії, що розташований приблизно на однаковій відстані між Шетландськими та Оркнейськими островами. Він славиться своєю пташиною обсерваторією і в'язанням в традиційному стилі.

Історія

[ред. | ред. код]

Острів Фер-Айл, завдяки багатству риб в навколишніх водах і незважаючи на брак будівельних матеріалів, заселений з бронзової доби.

20 серпня 1588 флагман Непереможної армади El Gran Grifón зазнав аварії, врятувалися 300 моряків і 6 тижнів жили з острів'янами. Залишки корабля знайдені в 1970 році.

19 вересня 1877 біля берегів острова зазнало аварії судно Black Watch[2].

На горі Ворд-Гілл збереглися залишки радарного поста ВПС Британії часів Другої світової війни, там же знаходяться і уламки розбитого німецького бомбардувальника «Хейнкель-111».

У 1954 році Фер-Айл був придбаний Шотландським фондом Національного спадщини у Джорджа Ватерсона, засновника орнітологічного центру[3].

Географія

[ред. | ред. код]
Західні скелі, дивлячись на південний захід на Голову Малькольма.

Острів адміністративно є частиною Шетландських островів, віддалений на 38 км на південь від узбережжя Шотландії, а також 43 км на північний схід від Оркнеїв (Норт-Роналдсей). Має довжину 4,8 км, ширину 2,4 км і площа 7,68 квадратних кілометра. Найвища точка — гора Ворд-Гілл, 217 метрів над рівнем моря.

Північна частина являє собою кам'янисті пустища, порослі вересом. Західний берег складається зі скель висотою до 200 м.

Омивається Північним морем[4].

Клімат

[ред. | ред. код]

У вересні 1978 на острові спостерігався вітер швидкістю 167 кілометрів на годину[5].

Населення

[ред. | ред. код]

Більшість з 68 мешканців живе в хуторах в південній частині острова. У 1900 році населення досягало чотирьох сотень, і з тих пір постійно зменшується.

Релігія

[ред. | ред. код]

Лише християнство є формально організованою релігією на Фер-Айл. Є дві церкви, одна методистська, і одна Церква Шотландії (пресвітеріанська). Методистська церква була побудована в 1886 році, а Церква Шотландії — в 1892.

Економіка

[ред. | ред. код]
Хутори Фер-Айла

Традиційний промисел

[ред. | ред. код]

Фер-Айл знаменитий своїми в'язаними джемперами, складовим джерелом доходу для жінок острова. Чоловіки зайняті в сільському господарстві.

Енергетика

[ред. | ред. код]

З 1982 року дві третини енергоспоживання забезпечується вітрогенераторами, а частина, що залишилася — дизель-генератором. Фер-Айл має дві електромережі — загального призначення і обігріву, зі своїми кабельними мережами.

Комунікації

[ред. | ред. код]

Острів покривається двома базовими станціями GSM-стандарту (900 МГц) британських операторів стільникового зв'язку Vodafone і Telefónica O2.

Входить до поштового району, якому відповідає код «ZE2».

На ім'я острова названий морський район Метеослужби Великої Британії, що включає води навколо Шетландських і Оркнейських островів.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Аеропорт острова приймає рейси з Лервіка (Тінгволл)[6] та Самборо (травень-жовтень)[7].

Пором «Good Shepherd IV» ходить в село Грутнесс на мисі Самбір-Гед острова Мейнленд[8].

Дорожня мережа з'єднує населені райони острова по всій його довжині.

Освіта

[ред. | ред. код]

Фер-Айл має початкову школу, з двома класами. Існує повний робочий день в старшого викладача, і частина часу в учителя-асистента. Число учнів змінюється з часом, але, як правило, між 5 і 10. Острів'яни середнього шкільного віку, як правило, навчаються за межами острова, на Шетландських островах, де вони поселяються в гуртожитку, а повертаються на острів під час канікул.

Орнітологія

[ред. | ред. код]

Див. Також: Фауна Шотландії

З початку XX століття на острові проводилися спостереження за міграцією перелітних птахів. Орнітологічний центр був відкритий Джорджем Вотерстоном в 1948 році.

Ендемічним для острова є підвид волового очка Troglodytes troglodytes fridariensis.

На острові організовано заказник «Фер-Айл» площею 5,61 квадратних кілометрів. Під охороною:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://sitelink.nature.scot/site/620
  2. ↑ Звіт про катастрофу судна Black Watch. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 1 лютого 2015.
  3. ↑ Купівля острова. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 1 лютого 2015.
  4. ↑ Опис кордонів Північного моря (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011. Процитовано 1 лютого 2015. [Архівовано 2011-10-08 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Погода у Великій Британії вересень. Архів оригіналу за 3 квітня 2008. Процитовано 1 лютого 2015. [Архівовано 2008-04-03 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Аеропорт Тінгволл. Архів оригіналу за 9 квітня 2013. Процитовано 1 лютого 2015. [Архівовано 2013-04-09 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Аеропорт Самборо. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 1 лютого 2015.
  8. ↑ Пором. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 1 лютого 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фер-Айл