Перейти до вмісту

Флойд Паттерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Флойд Паттерсон
зображення
Загальна інформація
Повне ім'яФлойд Паттерсон
англ. Floyd Patterson
ПрізвиськоДжентльмен боксу (англ. The Gentleman of Boxing)
ГромадянствоСША США
Народження4 січня 1935(1935-01-04)
Вако, Північна Кароліна, США
Смерть11 травня 2006(2006-05-11) (71 рік)
Нью-Полц, Нью-Йорк, США
ПроживанняБруклін, Нью-Йорк, США
Alma materNew Paltz High Schoold
Вагова категоріяВажка вага
Професіональна кар'єра
Перший бій12 вересня 1952
Останній бій20 вересня 1972
Боїв64
Перемог55
Перемог нокаутом40
Поразок8
Нічиїх1
Не відбулося2
Аматорська кар'єра
Боїв44
Перемог40
Нокаутів37
Поразок4

Флойд Паттерсон (англ. Floyd Patterson; нар. 4 січня 1935, Вако, Північна Кароліна, США — 11 травня 2006, Нью-Полц, Нью-Йорк, США) — американський боксер-професіонал, олімпійський чемпіон 1952 року, чемпіон світу в суперважкій вазі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Флойд Паттерсон перейшов в категорію важковаговиків в травні 1956 року. 30 листопада він переміг Арчі Мура в поєдинку за чемпіонський титул, який поступився Інгемару Йоханссон в 1959-му. Однак уже в червні 1960 року він повернув собі титул, відправивши Йоханссона в глибокий нокаут у п'ятому раунді. Флойда Паттерсона тренував один з найбільш харизматичних персонажів в історії сучасного боксу — Кас Д'Амато, який пізніше взявся за підготовку Майка Тайсона і виростив з нього наймолодшого чемпіона світу.

Паттерсон через скромність отримав прізвисько — «Джентльмен боксу»[1]. Відправивши Інгемар Юганссона в глибокий нокаут, він замість тріумфування і всілякої демонстрації переваги кинувся допомагати йому прийти в себе. Паттерсон виріс в бідній сім'ї, в одному з найбідніших районів Нью-Йорка — Бедфорд-Стайвесант. Відсутність агресії постійно служила йому недобру службу на рингу і поза ним: програші супроводжувалися періодами важкої депресії та напади страху перед майбутніми боями. Кас Д'Амато зізнавався, що майже абсолютна нездатність до агресії, у випадку з Флойдом, є проблемою, яку йому як тренеру не вдалося подолати. «Я не великий чемпіон — я просто чемпіон», нерідко повторював скромняга Паттерсон, схильний до самоаналізу, за який, до речі, європейські журналісти прозвали його «Фрейд Паттерсон» (натякаючи на доктора Зигмунда Фрейда).

Паттерсон був технічним боксером і чудово володів технікою захисту «Пік-а-бу(peek-a-boo)», яку згодом застосовував Майк Тайсон. Його коронним ударом був амплітудний хук зліва, названий за хльостку і стрімку манеру «ударом кенгуру». З огляду на технічний рівень Паттерсона, можна стверджувати, що причинами здебільшого програних боїв в кар'єрі Флойда була відносно невелика для його категорії вага (близько 86 кг) та складності в психологічній підготовці, пов'язані з його м'яким характером.

У 1962 році Паттерсон поступився чемпіонським титулом Соні Лістону. Один з найскладніших боїв в його кар'єрі, враховуючи той факт, що Лістоном в той час можна було залякати навіть самого сміливого боксера-професіонала. Агресивний і крижаний спокій Лістона наводив панічний страх цього «сталевого» боксера «з поглядом ката». Треба відзначити, що Мухаммед Алі пізніше знайшов можливість деморалізувати Лістона і побити його так, що останній відмовився від продовження бою.

З Мухаммедом Алі Флойд Паттерсон зустрічався на рингу двічі — в 1965 і 1972 роках. Він двічі програв — в першому випадку технічним нокаутом в 12 раунді. Після другого програшу Мухаммеду Алі Паттерсон пішов із професійного рингу. На той момент йому було 37 років.

В останні роки життя Флойд Паттерсон страждав від хвороби Альцгеймера, а також від раку простати. Він помер в 2006 році, у віці 71 року[2]. Похований Паттерсон на кладовищі New Paltz Cemetery в окрузі Ульсер штату Нью-Йорк.

Цитати

[ред. | ред. код]
  • «Мене називають боксером, який падав частіше за інших. Але ж і вставав — частіше за інших», — цитата Паттерсона

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]