Перейти до вмісту

Фодеба Кейта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фодеба Кейта
Народився19 січня 1921(1921-01-19)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Siguirid, Канкан, Гвінея Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 травня 1969(1969-05-27)[1][2][…] (48 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Camp Boirod, Конакрі, Гвінея Редагувати інформацію у Вікіданих
·вогнепальна рана Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Гвінея Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, танцюрист, композитор, письменник, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВища нормальна школа Вільяма Понтіd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusГімн Гвінеї і Les Ballets Africainsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною»

Фоде́ба Кейта́ (Fodéba Keïta; *19 січня 1921(19210119), Сігуїрі — 27 травня 1969, Камп-Бойро) — гвінейський танцюрист, музикант, письменник, поет, драматург, композитор і політик; один із творців гвінейської національної культури[5]; засновник першої професійної африканської театральної трупи Theatre Africain [6]; писав французькою[7]; також він заранжував Liberté, державний гімн Гвінеї.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Фодеба Кейта народився в родині медика.[8] Початкову освіту отримав у нормальній школі В. Понті на острові Горе в Сенегалі.[9]

Під час правових студій в Парижі в 1948 році Ф. Кейта заснував музичний гурт Sud Jazz.

Наприкінці 1940-х років заснував Théâtre Africain (згодом Les Ballets Africains),[10] успішну балетну групу, яка гастролювала в Африці протягом 6 років, а потім отримала статус національного танцювального колективу Гвінеї (його високо оцінив один зі світочів західноафриканської культури і тодішній президент Сенегалу Леопольд Седар Сенгор.[11] З Kanté Facély та Les Ballets Africains він відіграв визначну роль у відкритті й демонстрації досі невідомих виконавських традицій народів манде по всьому світу.[12]

Після повернення до Гвінеї він розпочав активну культурну, зокрема літературну діяльність.

Як активний член партії Африканське демократичне об'єднання Ф. Кейта тісно співпрацював з першим президентом Гвінеї Секу Туре від 1956 року, а в наступному (1957) році був обраний до Територіальної асамблеї.[13] У 1961 році Кейта був призначений міністром оборони та безпеки. На цій посаді він, зокрема, викрив низку змов проти очільника держави Секу Туре, але зрештою все одно був ув'язнений у сумнозвісному таборі Бойро, в'язниці, яку сам допомагав збудувати,[14] за ймовірну причетність до змови Лабе в лютому 1969 року[9] та зазнав тортур (т. зв. «чорна дієта» diète noire).

27 травня 1969 року Фодеба Кейту без суду й слідства розстріляли.[15]

З творчості

[ред. | ред. код]

Фодеба Кейта опублікував поетичну збірку Poèmes africains (1950),[9] роман Le Maître d'école (1952), а в 1957 році написав і поставив наративну поему Aube africaine («Африканський світанок»)[16] як театрально-балетну постановку, засновану на трагічних подіях, відомих як різанина Тіароє.[17]

Твори Кейта були заборонені у Французькій Африці, оскільки їх автор вважався радикалом і антиколоніалістом.[9]

Українською наративну поему «Африканський світанок» Ф. Кейти переклав В. І. Ткаченко й включив її в упорядковану ним же африканську поетичну антологію, що побачила світ у 1983 році[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ а б в Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Про Фодеба Кейту в Обелиск Свободы. Восточный альманах. Выпуск 5-й., М.: «Художественная литература», 1977, 637 с. — С. 418. (рос.)
  6. ↑ Conteh-Morgan, John (1994). Theâtre and drama in Francophone Africa: a critical introduction. Cambridge University Press. с. 53. ISBN 0-521-43453-X.
  7. ↑ Про Фодеба Кейту в Довідки про поетів // Поезія Африки. Антологія. Упорядкування Всеволода Ткаченка., К.: «Дніпро», 267 с., іл. — С. 245
  8. ↑ Taylor, Sidney (1967). Reuters ltd (ред.). The New Africans: a guide to the contemporary history of emergent Africa and its leaders (вид. Snippet view). Putnam. с. 1967.
  9. ↑ а б в г O'Toole, Thomas; Baker, Janice E. (2005). Historical dictionary of Guinea. Scarecrow Press. с. 123—124. ISBN 0-8108-4634-9.
  10. ↑ Banham, Martin (2004). A history of theatre in Africa. Cambridge University Press. с. 102—103. ISBN 0-521-80813-8.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Onwudiwe, Ebere (2003). Afro-optimism: perspectives on Africa's advances. Greenwood Publishing Group. с. 54. ISBN 0-275-97586-X.
  12. ↑ Charry, Eric S. (2000). Mande music: traditional and modern music of the Maninka and Mandinka of Western Africa. University of Chicago Press. с. 348. ISBN 0-226-10161-4.
  13. ↑ Legum, Colin (1961). Africa: a handbook to the continent. A. Blond.
  14. ↑ Hudgens, Jim; Trillo, Richard (2003). The rough guide to West Africa. Rough Guides. с. 547. ISBN 1-84353-118-6.
  15. ↑ African and Afro-American Studies and Research Center, University of Texas at Austin, 2001 "Research in African literatures, Volume 32"
  16. ↑ Otero, Solimar; Ter Haar, Hetty (2010). Narrating War and Peace in Africa. University Rochester Press. с. 232. ISBN 978-1-58046-330-0.
  17. ↑ Banham, Martin; Hill, Errol; Woodyard, George William (1994). The Cambridge guide to African and Caribbean theatre. Cambridge University Press. с. 43. ISBN 0-521-41139-4.
  18. ↑ Поезія Африки. Антологія. Упорядкування Всеволода Ткаченка., К.: «Дніпро», 267 с., іл. — С. 80-84

Джерела, посилання та література

[ред. | ред. код]
  • Про Фодеба Кейту в Довідки про поетів // Поезія Африки. Антологія. Упорядкування Всеволода Ткаченка., К.: «Дніпро», 267 с., іл. — С. 245
  • Про Фодеба Кейту в Обелиск Свободы. Восточный альманах. Выпуск 5-й., М.: «Художественная литература», 1977, 637 с. — С. 418. (рос.)
  • Iffono, Aly Gilbert: Lexique historique de la Guinée-Conakry, l'Harmattan, Paris, 1992. (фр.)
  • Некролог на веб-сайті меморіалу Camp Boiro (фр.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фодеба_Кейта&oldid=41863731