Фомін Семен Якович

Фомін Семен Якович
Народився	20 січня (2 лютого) 1904  Москва, Російська імперія
Помер	5 березня 1982(1982-03-05)  (78 років) Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Національність	росіянин
Діяльність	науковець
Alma mater	Московський державний технічний університет імені Баумана
Військове звання	майор
Партія	КПРС
Нагороди

Семе́н Я́кович Фомі́н (2 лютого 1904(19040202), місто Москва, тепер Російська Федерація — 5 березня 1982, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний діяч, міністр будівельного і дорожнього машинобудування СРСР.

Біографія

Народився в родині робітника-бляхара. У 1920–1922 роках — учень слюсаря, помічника шофера гаража Московської губернської спілки, помічника техніка Жовтневої залізниці.

З 1922 року працював розмітником та слюсарем на заводі Автомобільного московського товариства («АМО») в Москві, одночасно з 1922 до 1925 року навчався на вечірньому факультеті Московського механіко-машинобудівного інституту імені Ломоносова.

У 1925–1926 роках — технік заводу імені Будьонного у Москві.

З 1926 до 1927 року служив у Червоній армії.

У 1927—1929 роках — технік, майстер ремонтного цеху заводу імені Будьонного у Москві.

У 1929—1930 роках — студент Московського механіко-машинобудівного інституту імені Ломоносова.

У 1930 році закінчив Московський механіко-машинобудівний інститут імені Ломоносова, інженер-механік.

У 1930–1931 роках — головний інженер — заступник директора Краснохолмського зернорадгоспу Оренбурзької області.

У 1931–1933 роках — начальник цеху; начальник технічного відділу — заступник головного інженера заводу «Станкопатрон» у Муромі.

У 1933 — листопаді 1938 року — заступник головного механіка, головний механік заводу, начальник відділу налагодження, начальник виробництва верстатобудівного заводу імені Серго Орджонікідзе в Москві.

У листопаді 1938 — квітні 1939 року — головний інженер Київського заводу верстатів-автоматів імені Горького.

У квітні 1939 — травні 1941 року — директор Київського заводу верстатів-автоматів імені Горького.

Член ВКП(б) з травня 1941 року.

З травня 1941 року — начальник виробничо-розпорядчого відділу та член колегії Народного комісаріату верстатобудування СРСР.

У 1941—1942 роках — заступник начальника виробничо-розпорядчого відділу Народного комісаріату танкової промисловості СРСР.

У 1942—1946 роках — заступник народного комісара верстатобудування СРСР.

У 1946 — 1 червня 1949 року — заступник міністра будівельного і дорожнього машинобудування СРСР.

1 червня 1949 — 5 березня 1953 року — міністр будівельного і дорожнього машинобудування СРСР.

У березні 1953 — квітні 1954 року — заступник міністра транспортного та важкого машинобудування СРСР.

У квітні 1954 — червні 1957 року — заступник міністра верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР.

У червні 1957 — травні 1958 року — начальник відділу верстатобудівної та інструментальної промисловості Держплану РРФСР.

У травні 1958 — листопаді 1960 року — представник Державного комітету Ради Міністрів СРСР із зовнішньоекономічних питань — радник посольства СРСР у Китайській Народній Республіці з економічних питань.

З листопада 1960 до квітня 1963 року перебував на пенсії в Москві.

У квітні 1963 року повернувся на роботу, призначений консультантом відділу машинобудування апарату Ради економічної взаємодопомоги. У січні 1964 — червні 1968 року — відповідальний секретар міжурядової радянсько-чехословацької комісії з економічного та науково-технічного співробітництва.

З червня 1968 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 5 березня 1982 року в Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

Звання

• майор

Нагороди

• орден Вітчизняної війни І ст.
• два ордени Трудового Червоного Прапора (22.02.1954)
• орден Червоної Зірки
• орден «Знак Пошани»
• медалі

Джерела

• Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник / Сост. В. И. Ивкин. Москва: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1999. (рос.)