Перейти до вмісту

Форміга (футболістка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Форміга
Форміга
Форміга
Форміга на жіночому чемпіонаті світу 2011
Особисті дані
Повне ім'я Міраілдес Масіель Мота
Народження 3 березня 1978(1978-03-03) (46 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Салвадор, Бразилія Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 162 см
Вага 53 кг
Прізвисько Formiga Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Бразилія Бразилія
Позиція півзахисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб Бразилія «Сан-Паулу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993—1997 Бразилія «Сан-Паулу» 111 (54)
1998 Бразилія «Португеза Деспортос» 30 (12)
1999 Бразилія «Сан-Паулу» 43 (6)
2000—2001 Бразилія «Сантиа-Ісабел» 21 (0)
2002 Бразилія «Сантус» 43 (5)
2003 Бразилія «Індепенденте» 36 (2)
2004—2005 Швеція «Мальме» 28 (3)
2006 США «Нью-Джерсі Вайлдкетс» 12 (13)
2007 США «Джерсі Скай Блю» 6 (1)
2007 Бразилія «Саад» 27 (0)
2007 Бразилія «Ботукату» 27 (4)
2009 США «Голд Прайд» 16 (0)
2010 США «Чикаго Ред Старз» 23 (0)
2011—2017 Бразилія «Сан-Жозе» 186 (35)
2012 → Бразилія «Америка Натал» ? (?)
2017—2021 Франція «Парі Сен-Жермен» 68 (0)
2021—н.ч. Бразилія «Сан-Паулу» 4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1995—н.ч. Бразилія Бразилія 205 (29)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Міраілдес Масіель Мота або просто Форміга (порт.-браз. Miraildes Maciel Mota / Formiga; нар. 3 березня 1978, Салвадор, Баїя, Бразилія) — бразильська футболістка, півзахисниця клубу «Сан-Паулу» та національної збірної Бразилії. На професіональному рівні виступала за клуби зі Швеції та США. У складі збірної Бразилії рекордсменка за кількістю зіграних матчів, єдина футболістка з Бразилії, яка взяла участь у всіх олімпійських турнірах з періоду появи жіночого футболу на Олімпійських іграх 1996 року. Учасниця 7-ми жіночих чемпіонатів світу з футболу.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народилася в Салвадорі, у період, коли жінкам у Бразилії було заборонено грати у футбол[1].

Футболом розпочала займатися у 12-річному віці. Вона назвала Дунгу, капітана чоловічої збірної Бразилії, яка виграла чемпіонат світу 1994 року, тим футболістом, який найбільше вплинув на її стиль гри[2]. Вона отримала прізвисько Форміга, що в перекладі з португальської мови означає мураха, отримала ще в підлітковому віці, завдяки своєму безкорисливому стилю гри, який нагадував колегам-гравчиням про те, як мурахи працювали разом у колонії[3].

Виступала в шведському Дамаллсвенскані за «Мальме», а також на батьківщині за «Сантиа-Ісабел» та «Саад»[4]. Виступала під першим порядковим номером на міжнародному драфті WPS 2008 року у нещодавно створеній Лізі професіонального жіночого футболу (WPS) у Сполучених Штатах, де її обрав клуб «Голд Прайд» з Санта-Клари, Каліфорнія[5]. У своєму дебютному в новій команді сезоні 2009 року вийшла у стартовому складі «Голд Прайд» у 15-ти з 16-ти зіграних матчах. Наступного року разом зі співвітчизницею Крістіане виступала за «Чикаго Ред Старз»[6]. У 2011 році повернулвся на батьківщину, де уклалал договір з «Сан-Жозе». 3 січня 2012 року її віддали в оренду до «Америки Натал»[7], разом з яким виграла чемпіонат штату Ріо-Гранде-ду-Сул. Після цього повернулася до «Сан-Жозе», разом з яким тричі вигравала жіночий кубок Лібертадорес та двічі кубок Брпазилії.

У 2017 році підписала контракт з клубом Першого дивізіону «Парі Сен-Жермен»[8]. Таким чином, вона відкрила Лігу чемпіонів і навіть брала участь з ПСЖ у фіналі вище вказаного турніру 2017 року, програвши в серії післяматчевих пенальті «Олімпіка» (Ліон). У 2018 році разом з ПСЖ виграла кубок Франції.

У 2020 році продовжила контракт ще на один рік[9], а в сезоні 2020/21 року 43-річна Форміга виграла чемпіонат Франції[10]. Проте після цього повернулася до Бразилії, щоб завершити кар'єру гравчині та розпочати тренерську кар'єру.

8 червня 2021 року вона підписала контракт з «Сан-Паулу», розрахований до грудня 2022 року[11].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Олімпійські ігри

[ред. | ред. код]

Брала участь в Олімпійських іграх в Атланті 1996, Сіднеї 2000, Афінах 2004, Пекіні 2008, Лондоні 2012, Ріо 2016 та Токіо 2020, будучи єдиною футболісткою світу, яка брала участь у шести розіграшах Олімпійських іграх та єдиною, хто брав участь у вище вказаному виді спорту з тих пір, як його включили до олімпійської програми[12][13]. Форміга досягла рекордної позначки, коли вийшла на поле проти збірної Китаю під час дебютного для Бразилії матчу на Олімпійських іграх 2016 року в Ріо. У 2021 році 43-річна гравчиня також побила рекорд як найстарший футболіст (як серед чоловіків, так і серед жінок), які брали участь в Олімпіаді[14]. Поперердній рекорд також належав бразилійці, Мег[15]. В Афінах та Пекіні була частиною команди, яка завоювала дві срібні медалі у жіночій збірній Бразилії[16].

Пан-Американські ігри

[ред. | ред. код]

На Панамериканських іграх виграв золото в Санто-Домінго 2003, Ріо 2007 та Торонто 2015, а також срібло в Гвадалахарі 2011.

На Панамериканських іграх 2015 року була прапороносцем збірної Бразилії на церемонії закриття турніру.

Чемпіонат світу

[ред. | ред. код]

Брала участь у семи чемпіонатах світу: Швеція 1995, США 1999, США 2003, Китай 2007, Німеччина 2011, Канада 2015 та Франція 2019. Завдяки цьому вона стала єдиним спортсменому у світі, яка брала участь як спортсменка у 7 чемпіонатах світу (як серед чоловіків, так і серед жінок).

Чемпіонат Південної Америки

[ред. | ред. код]

Одна з гравчинь, яка виграла чемпіонат Південної Америки 2010 року[17][18].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Клубні

[ред. | ред. код]
«Сан-Паулу»
  • Бразилія Кубок Бразилії
    • Володар (1): 1997
  • Ліга Пауліста
    • Чемпіон (1): 1997
«Ботукату»
  • Ліга Пауліста
    • Чемпіон (1): 2008
«Сан-Жозе»
  • Ліга Пауліста
    • Чемпіон (3): 2012, 2014, 2015
  • Бразилія Кубок Бразилії
    • Володар (2): 2012, 2013
  • Кубок Лібертадорес
    • Володар (3): 2011, 2013, 2014
  • Клубний чемпіонат світу
    • Володар (1): 2014
«Парі Сен-Жермен»
  • Франція Кубок Франції
    • Володар (1): 2017/18

Клубні

[ред. | ред. код]

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
  • Жіноча футбольна збірна КОНМЕБОЛ за версією IFFHS 2011—2020 років[20]
  • Франція Жіноча збірна сезону Дивізіону 1 за версією ФФФ (1): 2017/18[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Gibbs, Lindsay. 41-year-old Formiga is last active Brazilian player who was alive when women's football was illegal. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  2. ↑ Formiga (порт.). Universo Online. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 26 липня 2015.
  3. ↑ Lyall, Sarah. Formiga Isn't Going Anywhere. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  4. ↑ Formiga (порт.). Universo Online. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 26 липня 2015.
  5. ↑ Elliot, Almond (3 лютого 2009). FC Gold Pride signs No. 1 pick Formiga. San Jose Mercury News. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 3 лютого 2009.
  6. ↑ Brazilian midfielder Formiga joins Cristiane on Red Stars. Daily Herald. 2 березня 2010. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 липня 2015.
  7. ↑ Formiga se apresenta e diz estar pronta para mais um desafio. América de Natal FC. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 26/07/2012. [Архівовано 2013-12-13 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Aos 38 anos, volante Formiga acerta com o Paris Saint-Germain (порт.). ESPN. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 29 червня 2019. [Архівовано 2021-08-19 у Wayback Machine.]
  9. ↑ D1 femmes : à 42 ans, Formiga prolonge un an de plus au PSG [Архівовано 19 серпня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  10. ↑ C'est la dernière saison de Formiga au PSG [Архівовано 19 серпня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  11. ↑ Transferts: Formiga, qui vient de quitter le PSG, signe à Sao Paulo [Архівовано 15 червня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  12. ↑ Recordista, Formiga exalta Marta e diz: "Eu gostaria que o país abraçasse o futebol feminino" (pt-br) . Globoesporte. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
  13. ↑ Conheça Formiga, a jogadora brasileira que é recordista mundial em Copas (pt-br) . MdeMulher. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 30 червня 2019.
  14. ↑ When 7-time Olympian Formiga was born, women in Brazil were banned from playing soccer. NBC Sports. 21/07/2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29/07/2021.
  15. ↑ Age records. Olympedia. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 29/07/2021.
  16. ↑ Formiga - Atletas - Time Brasil. web.archive.org. 1 серпня 2012. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 30 червня 2019. [Архівовано 2012-08-01 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Trabalho de formiguinha: a trajetória de Formiga no futebol feminino; vídeo (pt-br) . Campos. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
  18. ↑ Formiga fala sobre despedida da seleção e futuro no futebol. Esportes (англ.). A Crítica. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 30 червня 2019. [Архівовано 2021-08-21 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Loyant, Richard (4 червня 2021). Paris SG sacré pour la première fois. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  20. ↑ IFFHS WOMAN TEAM - CONMEBOL - OF THE DECADE 2011-2020. IFFHS. 26 січня 2021. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  21. ↑ D1F - Trophées FFF : le palmarès 2017-2018. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 4 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Форміга_(футболістка)&oldid=43919071