Форсування Десни
| Переправа через Десну | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Північна війна | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Швеція
|
 Московське царство
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Карл XII, Берндт Ото Штакельберг
|
Людвіг Микола Галарт, Олександр Олександрович Гордон
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 2000 осіб, 12 гармат[1] | 4000 осіб, 8 гармат[1] | ||||||
| Втрати | |||||||
| 50 убитих, 150 поранених[2] | 800 убитих, 900 поранених[3] | ||||||
Форсування Десни — переправа шведських військ Карла XII через річку Десна (притока Дніпра), вчинена з 11 до 13 листопада 1708 року, під час його походу через Україну на Росію.
27 жовтня 1708 року московський цар Петро Перший довідався про перехід українського гетьмана Івана Мазепи на бік Швеції, після чого московський цар звернувся з дезінформаційним маніфестом до жителів України, пропагуючи свою версію, що буцімто Мазепа має намір у разі перемоги шведів над росіянами домогтися повернення українських земель під владу Польщі. 30 жовтня Петро I вирішив знайти й підкорити Батурин — резиденцію Мазепи, де були великі запаси продовольства та боєприпасів. Від Погребків у бік Батурина попрямував московський загін Меншикова[4].
Карл XII, дізнавшись про перехід Мазепи на бік шведів, ухвалив рішення форсувати Десну і спробувати затримати московські війська, які йшли до Батурина. Пунктом переправи ним була обрана ділянка річки біля села Мезин, яке перебувало на відстані одного переходу (50 км) від головних сил московської армії[4]. Однак у цьому місці річка була широкою, з швидкою течією і високими берегами, а після перших морозів з'явилася безліч плавучих крижин, що створювали шведам масу проблем[5].
11 листопада шведи почали зводити понтонний міст для переходу через річку, проте з ними вступили в бій московські частини під командуванням Людвіга Миколи Галарта[ru][4]. 12 листопада за пропозицією Берндта Ото Штакельберга 600 осіб зробили переправу на плотах на інший берег вище за течією, тим самим ввівши московське військо в оману щодо місця переправи шведів, та незабаром основними силами завдали нищівного удару у центр московських позицій. Попри запеклий опір московських солдатів під командуванням Олександра Гордона[ru], до вечора шведи завершили переправу[5].
13 листопада московські війська відступили[2]. З малими втратами шведи форсували вельми серйозну перешкоду, московські війська ж з серйозними втратами відступили до м. Глухова[4]. Сучасники порівнювали цю переправу шведських військ з переправою через річку Гранік, вчинену Олександром Македонським. Проте, до того моменту, як шведські війська завершили переправу, росіяни вже встигли загарбати м. Батурин[2][5].
- ↑ а б Ett kort dock tydeligit utdrag utur then öfwer konung Carl den Tolftes lefwerne och konglida dater, Jöran Andersson Nordberg (1745). pp 593
- ↑ а б в From, 2007, с. 240.
- ↑ Gordon, 1755, с. 279.
- ↑ а б в г Андрианов, 2003.
- ↑ а б в Масси, 2015.
- Peter From. Katastrofen vid Poltava. — Lund : Historiska media, 2007.
- Gordon A. The History of Peter the Great, Emperor of Russia: To which is Prefixed a Short General History of the Country from the Rise of that Monarchy: and an Account of the Author's Life. — Aberdeen, 1755. — Vol. Volume 1.
- П. М. Андрианов. Поход шведов на Украину // История русской армии от зарождения Руси до войны 1812 г. — СПб. : Полигон, 2003.
- Р. Масси. Петр Великий. Деяния самодержца / пер. Лужецкая Н. Л., Волковский В. Э., ред. Трофимов Е. А. — Амфора, 2015.