Фортеця Абулі
| Фортеця Абулі | |
|---|---|
.JPG)
| |
41°22′22″ пн. ш. 43°41′05″ сх. д. / 41.372777777778° пн. ш. 43.684722222222° сх. д. | |
| Тип | пам'ятник  |
| Статус спадщини | Культурна пам'ятка національного значення Грузіїd |
| Країна |  Грузія |
  Фортеця Абулі (Грузія) | |
 | |
 Фортеця Абулі у Вікісховищі | |
Фортеця Абулі (груз. აბულის ციხე, латиніз.: tr) — мегалітична споруда бронзової доби в Ахалкалакському муніципалітеті південного грузинського мхаре Самцхе-Джавахеті. Циклопічна кладка, побудована з плоских каменів з використанням техніки сухої кладки, знаходиться на південному схилі гори — згаслого вулкану — Патара Абулі, на висоті 2670 м над рівнем моря, в горах Малого Кавказу, на південний схід від озера Паравані.[1] Піший похід до фортеці Абулі варто починати з села Гандзані (груз. განძანი); для цього необхідно йти на північний захід, орієнтуючись на гору Патара Абулі.[2] Фортеця внесена до списку Культурних пам'яток національного значення Грузії.[3]
Фортеця Абулі, по-місцевому відома також як Короґлі (від тюркського Короґлу), має багато спільних властивостей із фортецею Шаорі — іншим великим городищем циклопічної форми, який стратегічно розташований в районі озера Паравані.[1]
Фортеця Абулі — це велика і складна споруда, побудована з вулканічних базальтових блоків висотою 3-5 метрів, без використання розчину. Вона складається з центральної укріпленої території, до якої входить «цитадель» площею 60 × 40 метрів. До центральної території можна зайти через два входи: з півдня та сходу. Жилі будівлі або укриття різної величини та форми, іноді організовані в два-три рівні, складають так звану «житлову зону» і простягаються на схід від «цитаделі».[1][4]
В Абулі й Шаорі не проводилося ніяких археологічних розкопок, що ускладнює точне датування та приписування пам'ятки якійсь конкретній культурі.[5] Взагальному поширення циклопічних фортець є археологічним свідченням соціальних змін на Південному Кавказі в середньо-пізню бронзову добу, що відображає соціальну диференціацію і появу владних еліт. Ці фортеці зазвичай будувались на крутих схилах гір. Розподіл поселень і культурний матеріал свідчать про те, що особи, які керували цими фортечними спорудами, здійснювали контроль над орними землями й ресурсами, але вони, можливо, також забезпечували економічні та оборонні функції для своїх територій в глиб регіону.[6] У вересні 2019 року органами культури Грузії було розпочато багаторічний археологічний дослідницький проект для подальшого вивчення та збереження мегалітичних комплексів країни, в тому числі в Абулі, Шаорі, Авранло та Самебі.[7]
- ↑ а б в Berdzenishvili, D. (2002). ჯავახეთის ძველი სიმაგრეები [Old fortresses of Javakheti]. ka:ჯავახეთი. ისტორია და თანამედროვეობა [Javakheti. History and the Present] (груз.). Akhaltsikhe. с. 181—203.
- ↑ Джавахетія | GeoClub.in.ua (укр.). Процитовано 26 листопада 2019.
- ↑ List of Immovable Cultural Monuments (PDF) (груз.). National Agency for Cultural Heritage Preservation of Georgia. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Narimanishvili, Goderdzi; Khimshiashvili, Kakha (2009). The Bronze Age Settlements from Trialeti. У Skinner, Peter; Tumanishvili, Dimiti; Shanshiashvili, Anna (ред.). Vakhtang Beridze 1st International Symposium of Georgian Culture — Georgian art in the context of European and Asian cultures; June 21-29, 2008, Georgia (PDF). Tbilisi. с. 31. ISBN 978-9941-0-2005-6. Архів оригіналу (PDF) за 23 серпня 2018. Процитовано 26 листопада 2019. [Архівовано 2018-08-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Shanshashvili, Nino; Narimanishvili, Goderdzi (2014). Environment and Dwelling in the Early and Middle Bronze Ages South Caucasus. У Narimanishvili, Goderdzi (ред.). International Conference: Problems of Early Metal age Archaeology of Caucasus and Anatolia. November 19-23, 2014 November 19-23, 2014, Georgia (PDF). Tbilisi. с. 247. ISBN 978-9941-0-7134-8. Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 5 квітня 2022.
- ↑ Sagona, Antonio (2017). The Archaeology of the Caucasus: From Earliest Settlements to the Iron Age. Cambridge University Press. с. 378—379, 385—386. ISBN 9781139061254.
- ↑ Peikrishvili, Tako (5 вересня 2019). აბულისა და შაორის ციკლოპურ ნაგებობებს არქეოლოგები შეისწავლიან. samkhretis karibche (груз.). Процитовано 5 вересня 2019.
